Наш парад – це не гра м’язами. І не гра на публіку ззовні

Узагалі-то я за переконаннями пацифіст, і мене ніколи не надихав вигляд військової техніки та брязкання зброї. Але український парад – це трохи інша історія. Український парад – це історія про одне-єдине слово ДЯКУЮ. 

Всі ми чудово розуміємо пропорційне співвідношення нас і ворога.

Так, ми менша країна.

Так, ми слабша країна.

Але ми горда країна. 

Ми країна, яка стоїть на самому краєчку Європи і протистоїть орді.

Наш парад – це не демонстрація військової техніки і не брязкання зброєю, адже цим не здивуєш рос.найманців. Наш парад – це одне-єдине слово ДЯКУЮ, яке раз в рік уся країна (чи принаймні свідома її частина) може вголос сказати усім тим, завдяки кому ми їмо морозиво, слухаємо джаз і сваримося за якихось-там мажоритарників.

Наш парад – це не гра м’язами. І не гра на публіку ззовні. Наш парад – це надважливий акт комунікації між народом і його захисником. З-поміж народу можуть бути як виродки, так і ідейні люди. З-поміж військових можуть як заробітчани в погонах, так і справжні звитяжці, які кинули все заради окопу. Але в день параду на Хрещатику буде лунати солідарне ДЯКУЮ. Їм - за те, що вони все ще там. А нам – за те, що ми все ще цінуємо це.

Я довго чекав на оцей ключовий ляп, який зробить Зеленський. Ляпів уже сталося багато і ще більше їх буде далі. Але оцей ляп – системний. Зелені ідіоти так і не зрозуміли, що вони накоїли. Я поясню.
Вони спробували монетизувати честь. 

Вони спробували оцінити те, що не має матеріальних еквівалентів.

Вони оцінили звитягу в 1000 грн. Щоб ви розуміли, 1000 грн – це півціни на перший ряд на концерт 95 кварталу. На День Незалежності вони хочуть дати півкрісла людині, яка цю незалежність забезпечує.
Це – безповоротна ляпа. Від учора розпочався відлік делегітимізації президента Зеленського. Героїзм воїна він оцінив у півкрісла на своєму концерті. Це навіть гірше, ніж нуль. Суть Зеленського якраз у цьому: він схильний монетизувати все на світі, навіть те, що не підлягає монетизації апріорі. Таке його мислення. Таке його нутро. Він щиро думає, що одноразова подачка в 1000 грн буде свідченням його турботи.

Зелені ідіоти, ви так нічого й не зрозуміли. 

Можливо, в вашій системі координат можна монетизувати і дружбу, і взаємопідтримку, і навіть пожертву. Але ви помилилися в одному. Ви помилилися в країні, очолити яку вам випало нещастя. 

Ця країна йшла воювати в ліси навіть тоді, коли це було утопічно. Ця країна пережила репресії за право бути собою. А відтак ця країна навчилася дякувати тим, хто в 21-му столітті лоб в лоб воює з 20-м. 
І нехай ця вдячність із часом виблякла. Нехай вона не така гаряча, як 5 років тому, коли все тільки починалося. Але тут, у цій сраній, невдячній, позеленілій, зазомбованій, стрьомній країні є ще люди, і їх тисячі, і їх мільйони, які 24 серпня хочуть плюватися, але дякувати. Нарікати, але дякувати.

Зневірюватися, але дякувати. Ненавидіти своїх співвітчизників за їхнє патологічне малоросійство – але дякувати, дякувати і ще раз дякувати тим кільком тисячам безіменних людей у камуфляжах. І ваші зелені 1000 грн запхайте собі в одне місце. І не потрібно вашої трибуни з пігмеєм посередині. І не потрібно ваших 95квартальних сценаріїв суперпуперкреативних. Люди просто вийдуть і просто скажуть ДЯКУЮ.

А ви готуйтеся. Я думав, ви мудріші.