Головна проблема «хороших росіян»

Головна проблема із «хорошими рузькіми», про яких у нас так люблять говорити, полягає у тому, що, незалежно від того чи справді вони «хороші», чи «не хороші», але у своїй країни вони все одно ніхто.

Вони зараз можуть каятися, або навпаки «качати права», вигадувати нові формати «духовного єднання», мріяти про «цінності», але це не матиме жодного значення.

Будь-яка людина з мінімальним розумінням цінностей 21 ст. чужа на території московщини. От Путін – це справжній московит. І всі ці упирі з Думи. І викрадачі унітазів, гвалтівники та вбивці з росармії. І дебільні «зірки» росшоубізнесу. От вони – «справжні московити». Їх більшість, вони там домінують і будуть завжди домінувати. Поки ця «цивілізація» не зникне.

Навіть якщо завтра бункерний дід подохне, це нічого там не змінить. Призначать іншого упиря, примусять усіх вірити, що цей упир – богообраний упир, упир – збирач земель, упир – геній. І все буде прекрасно. Навіть якщо він колись і не виглядав упирем, він буде змушений ним ставати.

Все, чого вони хочуть, це кров, це вбивства, це знищення усього. Усі, хто цього не хочуть – це справді «націонал-зрадники», бо вони змушені поставати проти власного дикого племені, і шукати собі притулку в інших людеських спільнотах.

Навіть якщо завтра вони оголосять про нову «перестройку», то змістовно там теж нічого не зміниться.

Коротше кажучи, «хороші рузькі», якщо вони хоч трохи «хороші» – уже не «рузькі», і для сприйняття московитів нічого не значать.