Переговори у Стамбулі. Що не так з міжнародними «гарантіями безпеки»

Щодо нейтралітету та його гарантій. Я вже писав вище, яка складна процедура пропонується для його затвердженя, але суто теоретично ми можемо припустити, що ця норма «дожила» до уявних переговорів на найвищому рівні, була там затверджена, «дійшла» на референдум та там набула чинності. Що це все означатиме для нас на практиці?

Тут треба сказати, що Україна зараз є нейтральною державою. Тривалий час це було офіційно затверджено у Конституції. Потім ми офіційно проголосили прагнення всупити у НАТО як мету. Але це саме мета, а не чинний порядок речей. Так само у нас є рішення самміту цієї поважної структури, де теоретично проголошується для нас можливість приєднатися до Північноатлантичного альянсу.

Тобто, теоретично ми туди прагнемо і теоретично за нами визнають таку можливість, а практично ми не там, і практично ми там не будемо в якійсь осяжній перспективі, і залежатиме ця перспектива виключно від міжнародних відносин, а не від нас.

Пропонована ідеологія «гарантій безпеки» передбачає, що ряд найбільш значимих країн світу беруть на себе зобов'язання на рівні міждержавного договору (не меморандуму та інших декларацій), який ратифікується парламентом та передбачає дії, аналогічні нормам 5-ї статті договору НАТО по захисту України.

Тобто про збройну допомогу після 3-денних консультацій. Ну, тобто, це точно щось більше, аніж ми маємо зараз, і суттєво більше. І більше ніж ми точно матимемо найближчим часом.

Чи є тут проблеми? Є. Головна з них – не все ясно з умовами «нейтралітету». Бачив публікації, що він повинен стосуватися заборони іноземних баз (яких немає), і також обмежень міжнародних навчань (а ось це уже не зрозуміло), але і тут конкретики поки немає, і цілком можливі зміни.

Ну і головне. Виносячи усе це на референдум, треба розуміти перспективи затвердження. Якщо ідея відмови від НАТО може навіть і сприйнятися, враховуючи сумнівну поведінку окремих членів альянсу зараз, які відверто блокують допомогу Україні, то сама ідея «міжнародних гарантій безпеки» у нас добряче дискредитована у суспільній свідомості «Будапештським меморандумом». І хоча зараз все обговорюється на іншому рівні, але пам'ять про цей «шматок паперу» все одно швидко не зникне і буде впливати на настрої.

Тому от розглядати це все як даність... Я би сказав – передчасно.