«Відкинути московську навалу». У день вшанування Героїв Крут ми повторюємо нашу присягу

Світ уже змінився назавжди, але багато хто не хоче цього бачити, ховається за вдаваним спокоєм. Щось там гуде у чужих столицях, на повні оберти працюють дипломатичні машини, приводяться у готовність війська, а в нас все під контролем. Відгуляли Різдвяні свята, чекаємо на Великодні, на ковбаси з шашликами.

А зі Сходу, з засніжених просторів темною хмарою збирається російська навала. Назустріч їй виходять найкращі. Приймають бій в полях біля Крутів, піднімаються по Інститутській, займають позиції в окопах під Авдіївкою чи Широкіним. З усіх сторін вони чують «проведемо переговори», «сойдемся посредине», «какая разница».

Але українські герої відкидають лукаві поради і йдуть шляхом правди. Вони не залишають нам яскравих промов, але вічним залишається їхній приклад, «мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору». Вшановуючи Героїв Крут, запитаймо себе: а коли ж настане пора для плодів нашого українського дерева? Чи настане колись час зустрічати загрози з позиції сили і впевненості?

Ця сила не виросте з заклинань Зеленського. Для впевненості потрібне не «Велике крадівництво», а забезпечення армії всім необхідним, не бажання заглянути в очі Путіну, а тверда воля держави до опору, не політичні переслідування, а об’єднання усіх патріотичних сил. Доб’ємося цього – зможемо впевнено зустрічати всі виклики.

Проблема загрози з боку Росії не зникла за сто чотири роки з часу Крут, і не «розсмокчеться» за три тижні. Відосіки тут не допоможуть. Зарадити може лише консолідація патріотів. Ви з нами, пане Зеленський? Ви з нами, «Слуги народу»? Мовчання не допоможе, бо відповідь доведеться давати. І відповідати, бо часом ховати голову в пісок і є зрада.

Сьогодні, в день вшанування Героїв Крут, ми повторюємо нашу присягу відкинути московську навалу, звільнити окупований Донбас і Крим.

Ми зупинили ворога у найважчі роки, у єдності ми зробимо Україну непереможною. Слава Україні!