Чи відповість Путін за вбитих російських найманців у Сирії?

Перше російсько-американське умовно пряме бойове зіткнення в Сирії завершилося загибеллю росіян та їхніх союзників. Це ще не нова світова війна, але вже схоже на В’єтнам, де, як у радянському анекдоті, борються з американською вояччиною «в’єтнамці» Лі-Сі-Цин та Сі-До-Ров. Щоправда, тоді США протистояли військові радники і регулярні війська. Тут же Міноборони РФ заявляє, що «російських військовослужбовців у цьому районі сирійської провінції Дейр-ез-Зор немає». Тож в Сирії американці, схоже, мають справу з російськими приватними військовими компаніями (ПВК).

Прихильники «Вагнера»

Найвідомішою російською ПВК є компанія Вагнера. До улюбленого композитора Адольфа Гітлера вона стосунку не має, зате, за даними російських і зарубіжних медіа, пов'язана з бізнесменом Євгеном Прігожиним, якого також називають «кухарем Путіна». Активно заговорили про цю ПВК з початком бойових дій на сході України, але про її участь у боях у Сирії теж є десятки публікацій. Зокрема, і про втрати ПВК Вагнера, які російське міністерство оборони в своїх зведеннях не враховує, що не заважає владі іноді посмертно нагороджувати цих чи то добровольців, чи то найманців.

Принципова різниця між російською армією та приватною військовою компанією закладена в назві. Військовослужбовці повинні захищати інтереси Росії. Ну а загиблі в Сирії росіяни, судячи з наявної інформації, штурмували нафтопереробний завод, який може бути цікавий Прігожину, російському союзнику Башару Асаду, але явно перебуває поза зоною інтересів Російської Федерації.

Тому сказати, що в Сирії 7-го або 8-го лютого росіяни загинули, захищаючи чиїсь приватні інтереси, буде простою констатацією факту. Відповідно до Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців (ухвалена в грудні 1989 року резолюцією Генеральної Асамблеї ООН) загиблі є найманцями. З усіма наслідками, зокрема і для Росії, хоч вона і намагається від них дистанціюватися.

Найкращий захист - дезінформація

Оскільки загинули не військовослужбовці, чи повинна російська влада відповідати за їхню смерть? Кандидат у президенти від партії «Яблуко» Григорій Явлінський вважає, що так. Часто колеги по опозиції звинувачують його в угодовстві відносно влади, але поки саме він правильно відреагував на те, що трапилося, зажадавши відповіді від Володимира Путіна.

Явлінський вимагає від президента звіт «про дії російських військових у Сирії в даний час, про кількість загиблих російських громадян, незалежно від того, в якому формальному статусі вони служили». Також, з урахуванням загрози «випадкового або навмисного безпосереднього військового зіткнення між Росією і США», потрібен «публічний звіт і про взаємовідносини зі США».

Влада натомість веде класичну кампанію з дезінформації. Спочатку міноборони заперечувало, що хтось взагалі загинув. Потім, коли приховувати стало безглуздо, анонімні телеграм-канали розповіли про сотні загиблих. Нарешті, колишній командувач бойовиками в Донбасі Ігор Гіркін (Стрєлков) назвав на своїй сторінці «ВКонтакте» цифру в 600 загиблих, при тому, що американці раніше говорили, що в нападі в цілому брало участь близько 500 осіб.

До провідних державних ЗМІ, тим більше на телебачення, інформація про загибель росіян в Сирії, звичайно, не потрапила. Але в соцмережах одразу заговорили про дезінформацію, що дискредитує Росію. Вже не називаючи джерела, постійно згадувалися то 200, а то і 600 загиблих. От і спробуй тепер довести, що хтось взагалі загинув. Одразу в очі тицьнуть цими міфічними шістьма сотнями. Все ви брешете, скажуть кремлівські пропагандисти, то у вас 600, то 200. Ну а п'ятьох або трохи більше, чию загибель вже приховати не вдасться, напевно офіційно визнають і поховають.

Три Росії

У підсумку, дискусія про загиблих у Сирії поки що триває у вузькому колі. Правлячий клас керує і, ймовірно, заробляє на сирійській війні, при цьому старанно приховуючи інформацію. Невелике коло політично активних громадян, як лояльних Кремлю, так і опозиційно налаштованих, обговорює російські втрати на кухнях і в соцмережах. А більшість, завдяки ефективності кремлівської дезінформації і цензурі, просто нічого не знає.

Не знає, але великої війни побоюється. Наприкінці 2017 року більшість росіян недарма називала завершення сирійської війни головною подією року. Як ці люди стануть себе поводити, коли дізнаються, що війна в Сирії перетворюється на щось на кшталт Афганістану, а ризик прямого конфлікту з США різко зріс? Ми поки що не знаємо, чи збунтується ця третя Росія, чи продовжить постачати кадри для ПВК, щоб гинути в далекій країні за чужі інтереси.