Про що варто було б нагадати Шольцу та Макрону

«От люблять європейські шанувальники жаб, ліверу та макаронів відвідувати Київ», – за давньою московською звичкою не втримався від хамства на адресу одразу президента Франції, федерального канцлера Німеччини і прем'єр-міністра Італії колишній тимчасово виконуючий обов'язки Путіна, російський шанувальник алкоголю Дмітрій Медведєв. Мабуть, не зміг сп'яна назви якоїсь румунської страви згадати, бо й Клаусу Йоганнісу перепало б. Добре, що Макрон зберігає канали зв'язку з Путіним – зможе при нагоді поскаржитися.

Утім, що з московського хама візьмеш? З лідерами інших країн треба вміти розмовляти. До речі, і українській владі теж. Та ще й наводячи їм приклади з їхньої власної історії. Особливо, коли контакти відбуваються практично у дні, в які колись мали місце події, про які варто нагадати.

Ну, спрацьовує, скажімо, у Шольца комплекс провини перед росіянами. Так нагадайте йому події 17 червня 1953 року на його батьківщині. Тоді на вулиці Берліна й інших міст НДР вийшли понад мільйон демонстрантів, які вимагали того ж, що сьогодні обстоюють українці – свободи та демократії. Це було найперше повстання у так званому соціалістичному таборі. Людей не влаштовували перші підсумки правління комуністів: примусова колективізація на селі та збільшення норм виробітку при одночасному зменшенні платні на промислових підприємствах.

Повстання, що почалося напередодні з протестів берлінських будівельників, було жорстоко придушене окупаційними радянськими військами (нащадки яких зараз окупують частину території України) за потурання тодішніх колаборантів з керівництва соціалістичної єдиної партії Німеччини та уряду НДР. І, до речі, відтоді і до об'єднання Німеччини у жовтні 1990 року 17 червня відзначалося у ФРН як День німецької єдності та свободи. То чи може німецький лідер бодай на мить засумніватися в праві на єдність і свободу українців?

Ну, хоче Макрон посадити за стіл переговорів Зеленського і Путіна. Так нагадайте йому промову, виголошену 18 червня 1940 року генералом де Голлем. Зроблене ним того дня у Лондоні на радіо Бі-Бі-Сі звернення «До всіх французів» стало точкою відліку французького Опору, а невідомий доти полковник його лідером. Це згодом він зробився генералом, Президентом. А все тому, що закликав французів до боротьби з окупантами, а не до переговорів з ними. То невже українці повинні чинити інакше?

Здавалося б прості речі. Але їх треба повторювати безліч разів, поки врешті-решт Карфаген не буде зруйнований.