Ракетний удар по Україні. Що в цей час робила російська пропаганда

Ніякі вигадки російських пропагандистів мене не дивують, бо ще в молодості донесхочу наслухався й начитався брехні їхніх попередників – пропагандистів радянських. Тоді ще не ввели в обіг ємкий термін фейк, але фейків – починаючи від легенд про штурм Зимового палацу та бої під Псковом і Нарвою 23 лютого – не бракувало. Я вже не кажу про обіцянки побудувати комунізм до 1980 року чи – на міжнародній арені – подовження в 1985 на двадцять років терміну дії Варшавського договору, коли «соціалістичному табору» до скону залишалося 4 роки. А якою метушнею, яким гуркотом барабанів та галасом усіх «Правд» – від комуністичної та комсомольської аж до піонерської – всі ці мильні бульки супроводжувалися.

Те саме й зараз. Чого варте, скажімо, повідомлення російських ЗМІ про те, що верховний шаман Росії подякував іншим шаманам, які провели обряди для підтримки російських військових. «Новина» і для внутрішнього вжитку – мовляв, не тікайте, росіяни, від призову: все залагоджено, тепер кулі вас не братимуть, і для зовнішнього – дивіться, бандерівці, шамани з нами. А ЗСУ на «новину» не зважили, відмінусували ще майже три сотні загарбників, і ніякі заклинання шаманів тих не вберегли.

Те саме і з російською пропагандою, що супроводжувала обстріли 10 жовтня. Тут і фейки про те, що ракети, нібито, влучили у будівлі Верховної Ради та СБУ, і брехня про нібито втечу з Києва Зеленського та евакуацію посольств, і лякалки про наступ з території Білорусі...

Як влучно підмітив за багато років до нинішньої воєнної авантюри російського керівництва один знаючий чоловік, який добре розумівся на пропаганді, «більшовицька (читай радянська/російська – С.Б.) пропаганда досягла значних успіхів у ізолюванні більшості російських робітників та селян від зовнішнього світу, безглуздо й методично переконуючи їх, що вони живуть у раю земному. Незалежне судження вимагає можливості порівняння. Для них це було виключено. Робітники та селяни Радянського Союзу схожі на людину, ув'язнену на чверть сторіччя у темному підземеллі, яку неважко переконати, буцімто гасова лампа є Сонцем».

Ім'я того чоловіка Йозеф Геббельс.

І це справді так. Хіба що ув'язнення у вигаданому пропагандою світі триває не чверть сторіччя, а значно довше. І, зокрема, це пояснює заздрість як одну з рушійних сил жорстокості та мародерства війська, яке шамани слідом за «патріархом» Кірілом благословили на воєнні злочини.

Що ж, собаки брешуть, а караван іде.

Пропагандисти ж агресії заслужили місця на лаві підсудних.