40 років трагедії Чорнобиля. Світ і досі нічого не зрозумів?

У 40-ві роковини Чорнобильської трагедії, ми змушені визнати гірку правду: світ не зробив належних висновків. Поки Україна вшановує пам’ять ліквідаторів, російські агресори продовжують цинічно «гратися з вогнем» на захопленій Запорізькій АЕС.

Окупанти не просто шантажують світ – вони вже переходять межу: російський дрон пошкодив новий конфайнмент (арку) над 4-м енергоблоком ЧАЕС, а систематичні атаки на підстанції 750 кВ і 330 кВ, що живлять діючі АЕС, є прямою спробою спровокувати катастрофу за «фукусімським» сценарієм.

Атомні електростанції стали для Росії найнебезпечнішою зброєю в Європі. Лише за перші місяці 2026 року ЗАЕС перенесла 14 блекаутів. Проте реакція МАГАТЕ та ООН досі обмежується лише «занепокоєнням». Ми бачимо інституційну безпорадність: організація, покликана дбати про ядерну безпеку, не має реальних механізмів деокупації ЗАЕС, а російський вплив у міжнародних структурах все ще зберігається. Як наслідок, примусові заходи протиправно блокуються.

Трагедія 1986 року свого часу психологічно підштовхнула Україну до відмови від третього у світі ядерного арсеналу. Під тиском РФ та США потужна зброя була передана країні, нинішній правлячий режим якої сьогодні став ядерним терористом.

Будапештський меморандум виявився нечесною грою та історичним обманом. Україна отримала подвійний удар: спочатку Чорнобилем, а тепер погрозою ядерною загрозою з боку одного з «гарантів безпеки України».

Будапештський меморандум, як і інші міжнародні договори торпедуються, але не померли! Як і міжнародне право. Його просто кожний тлумачить як заманеться, порушує або відмовляється виконувати повною мірою.

Прийшов час переходити від дипломатичних реверансів до реальних вимог і наслідків для агресора:

По-перше, росіяни повинні негайно залишити ЗАЕС.

По-друге: необхідна повна ізоляція «Росатома»: ця корпорація є безпосереднім співучасником окупації ЗАЕС. Жодних винятків – лише повне ембарго та жорсткі санкції проти її керівництва.

По-третє, РФ має бути позбавлена права членства в Раді керуючих МАГАТЕ.

По-четверте, російські атаки на АЕС (захоплення, обстріли, створення небезпечних умов) мають кваліфікуватися не просто як воєнні злочини чи ядерний тероризм, а прирівняні до застосування зброї масового знищення (ЗМЗ), оскільки вони загрожують життю, здоров'ю людей та довкіллю у величезних масштабах.

По-п'яте, мають нарешті бути виконані зобов'язання підписантів Будапештського меморандуму: гаранти безпеки України, насамперед, США та Велика Британія мають визнати, що єдиною справедливою компенсацією за втрачений Україною ядерний арсенал є членство України в НАТО та надання Україні «ядерної парасольки» безпеки. Світ має зрозуміти: або Україна таки отримує колективний захист, або концепція нерозповсюдження ядерної зброї та ДНЯЗ остаточно «помруть», бо жодна країна більше не повірить у «гарантії».

Роковини Чорнобиля – це слушний час нагадати світові: якщо ми не зупинимо ядерний тероризм сьогодні – завтра не уникнути ще масштабніших трагедій, які вже неможливо буде ліквідувати героїзмом одних лише українців.