Польська спіраль шовінізму

Війна – це комплекс заходів. Якщо забивати на якийсь напрям рано чи пізно звідти прийдуть проблеми. Після того як в 2024 році у нас вирішили, що війна виграється виключно на фронті – ми забили на сусідів. А росіяни не забили.

Так за два роки ми опинились майже в повному оточенні на західному кордоні. Фіцо, Навроцький, Бабіш, нещодавно Румен в Болгарії, сумнівний Мадяр, ймовірність дострокових виборів в Румунії з перемогою проросійських сил – все це наслідки відсутньої системної роботи з нашого боку.

З цим всім можна більш-менш жити, якщо б в цьому переліку не було Польщі. Маючи найбільший кордон з нею, майже вся військова логістика йде через цю країну.

Польща потрапила в спіраль шовінізму. Суть цього полягає в тому, що ріст шовінізму в суспільстві змушує політичні партії боротися за право його очолити, і це ще більше додає шовінізму в суспільстві.

Тобто Навроцький, який намагається підняти рейтинг «ПІС» через шовінізм щодо українців, змушує Туска і його уряд включатись на це поле і займати аналогічні жорсткі позиції щодо нас.

Ця ситуація просто чудова для втручання російських ІПСО. За даними, які є в мене, 23% коментарів в польських соцмережах після 27 травня (початок скандалу) написали 400 акаунтів з наративом «польські еліти зраджують пам'ять жертв волинської різні».

Найгірше в цій ситуації, що спіраль шовінізму – не має самостійного виходу. Тобто поляки не зможуть просто в один день протверезіти, і попуститись. Історично спіраль шовінізму веде виключно до конфлікту, і тільки поразка тверезить народ. Тому, на жаль, ми маємо готуватись до серйозного протистояння з поляками. Ні, мова не про військові дії, а більше про дипломатичний і політичний конфлікт, який буде набирати обертів.

Шовіністична істерія в Польщі рано чи пізно доведе до «погромів українців», приходу ще більш радикальних сил у владу, блокування кордону, нашого вступу в ЄС і тому подібне. Це все підкріплює відчуття величі, помсти за жертв Волині, але цього ніколи не буде досить.

У цій ситуації, ми маємо почати готуватись саме до конфлікту і чесно визнати, що шанси порозумітись і знайти конструктив стають мізерними. На цьому етапі росту шовінізму – мало що можна зробити. Я переконаний, що нас ще чекає багато провокацій від росіян, як наприклад, якісь розбиті польські пам'ятники «українськими націоналістами», і все це буде тільки мобілізовувати поляків. Що можна зробити в такій ситуації? Ось мої думки з цього приводу.

• 1 •

Зайняти конструктивну публічну позицію. Ми маємо вийти з конструктивною пропозицією про відкритість до діалогу, і пошук спільних рішень історичних травм. Однак, поляки мають поважати наш біль і трагедію війни, яку ми переживаємо в даний момент. Тому ці питання мають розглядатись тільки після звершення війни. Ця позиція полякам до одного місця. Але її цільова не поляки – а розвинуті європейські країни Британія, Франція, Німеччина.

• 2 •

Антишовіністична коаліція. Ми маємо сформувати більш тісну коаліцію з німцями, французами і британцями щодо протидії польським шовіністичним крокам. Потужні країни мають засоби впливу і вони мають бути готові їх застосовувати, оскільки поляки будуть домагатись свого через підрив нашої спроможності воювати.

• 3 •

Маємо готуватись до того, що це затяжна історія. Українці в Польщі мають усвідомити, що вони в реальній небезпеці. Чим ближче до виборів, тим більше буде рости антиукраїнська істерія. Ми маємо відповідати на польські агресивні кроки. Зокрема, виключати їх з майбутнього плану відновлення країни, обмежувати військове співробітництво тощо.

Я переконаний, що і з цією проблемою ми справимося, і в один день поляки усвідомлять масштаб втрат від протистояння з нами. А поки мусимо продовжувати триматись. Нікому не потрібна сильна Україна, окрім нас.