Про українських спортсменів, які їздять на змагання до країни-агресора

Страшне фото. Мама прощається з Ярославою Ніконенко, яка загинула на фронтах російсько-української війни 15.10.2019. У 2015-му році вона втратила на війні чоловіка, а тепер доньку.

У мене немає питань до ворога. Бажаю кожному з них відчути те, що переживає ця жінка.

У мене є питання до наших спорцмєнов. Ті, які «внє палітікі». Ті, які їздять у расєюшку на змагання, тиснуть руки московитським суперникам і мають своїй поведінці тисячі виправдань.

У вас рейтинги. Вам треба здобувати олімпійські ліцензії. Вас можуть дискваліфікувати. Вам треба заробляти гроші і «карміть сємью».

Скажіть, а цій дівчині, її батькові не хотілося спокійного життя? Вони не хотіли жити як люди? Вони не хотіли бути щасливими?

Дорогі спортовці, вас ніхто не відправляє на фронт. Кожен обирає свій шлях. Не кожен, врешті-решт, народився воїном. Але. У вас є змога розповідати про те, що у нас коїться, на весь світ. Сказати те, що говорив скороход Іван Лосєв під час чемпіонату світу з легкої атлетики.

У вас є змога продемонструвати свою зневагу до країни, яка вбила уже понад десяти тисяч ваших співвітчизників так, як грузинський дзюдоїст Лаша Шавдауашвілі після перемоги над московитом на Олімпіаді-2016.

Якщо ви не дуже сміливі, не оратор, то обмежтеся бодай тим, що не їдьте на змагання в лоно ворога, не обіймайтеся з їхніми спортсменами. Покажіть, що ви такі ж громадяни цієї країни, як ті, хто кладе за неї своє життя. Продемонструйте, що ми всі за одно...