Імітація переговорів: чому Росія знову тягне час
Розвиток переговорів з РФ. Чотири можливих напрямки
Щодо переговорів. Є чотири можливих напрямки, розвиток чи не/розвиток яких залежить у тому числі від участі РФ.
- Безкінечне забалаболювання процесу, як це було за скомороха Мединського.
- Тактика рішень в окремих сферах (гуманітарні питання, короткострокові перемирʼя).
- Всеосяжне перемирʼя, як перший етап руху до миру.
- Комплекс політичних рішень, більшість із яких (якщо ми говоримо про вимоги РФ) носить надуманий/гібридний характер, мета яких – не сталий мир, а зневолення (політичний контроль) України та ослаблення Європи/західних альянсів.
Цілком прогнозовано, що Росія традиційно впадає у перший та четвертий пункти. Бо перший тип поведінки – імітація переговорного процесу – мав на меті виключно затягування часу та уникнення більших санкційних інструментів. Четвертий же – зводиться до тих самих «першопричин», які, по суті, є відмовкою від зупинки військових дій та продовження війни під надуманими приводами, яким був і її початок, коли винуваті усі, окрім самої РФ.
У цьому контексті те, що російська делегація за своїм складом не носить відверто глузливий імітаційний характер – це, принаймні, натяк на рух. Ознака того, що безкінечно включати трололо по відношенню до США уже неможливо. Для нас результат в окремих сферах (зокрема, звільнення заручників) – це завжди значимо. Але питання у тому, як перейти до третього пункту, до реального обговорення зупинки військових дій, замість прагнення РФ присипати пильність США обіцянками короткострокових перемирій.
У цьому сенсі навіть наявність політиків у складі російської делегації не змінить ситуацію. Бо весь комплекс протиріч та різних підходів сторін зберігається, і нікуди не зникне. Завдання у тому, як змусити РФ прийняти варіант (як єдино можливий вихід із війни) зупинки військових дій, і далі пошуку політичних рішень. Саме тому і йдеться про дві можливі угоди – окремо України із США і окремо Росії із США.
Бо ніяка політична угода між сторонами на цьому етапі не проглядається, від слова взагалі. Але точкою сходження має бути перемирʼя та складові забезпечення його сталості. І тут, хотілося б сподіватись, що переговорний досвід майже у рік уже наочно виявив, що є працюючим, а що ні, відтак – на які засоби та механізми треба спиратись, щоб досягти результату.
Коментарі — 0