Брехня та політика: чому Трамп продовжує збирати голоси?

Під тестом про вирок Трампу, як і під довгочитом про трампізм люди дивувалися, що його виборцям у більшості начхати на його вирок. Як і на його брехливість. Час пояснити і про брехливість, і про інститут репутації загалом, і особисто про Трампа.

Репутація Трампа як брехуна – це не історія його виключно політичної кар'єри.

У 1976 році The New York Times у статті, присвяченій стилям продажу Трампа, писали, що він здатен «перебільшувати і брехати у дрібницях заради продажів». Його роботу на ринку нерухомості підсумував заступник мера Нью-Йорку у 80-х Ален Таунсенд: «Я б не повірив Дональду Трампу, навіть якби його язик був нотаріально завіреним».

У 1989 році Трамп виступав з заявами, що його капітал занижено і що в нього практично немає боргів. На початок 1990 Трамп був винен 4 млрд доларів 70 банкам. Брехав Трамп і про свої пожертви благодійним організаціям, і про батьків. Батько Трампа довго приховував своє походження через антинімецькі настрої і заявляв, що походить від шведів. Сам Трамп повторював це твердження у книзі «Мистецтво укладати угоди». Потім Донні змінив думку і заявляв що його батько народився у Німеччині. Батько народився у Нью-Йорку.

Крім того, Трамп стверджував що його батько дав йому лише 1 млн, які Донні перетворив у 10 млрд. Та насправді він отримав мінімум 413 млн у цінах 2018 року, у т.ч. 140 млн у вигляді позик, які не повернув.

Це я обрав найбільш показові кейси. Насправді їх сотні, зафіксованих і задокументованих. І це ми не торкалися медіа і особистого життя. Тепер давайте про політику. У США президенти неодноразово брехали своїй нації у суттєвих та болючих питаннях. Ейзенхауер – про долю збитого над СРСР літака-розвідника, Ліндон Джонсон брехнею виправдовував війну у В'єтнамі, Клінтон збрехав під присягою заради збереження посту, Буш фальсифікував дані, щоб виправдати напад на Ірак тощо.

Але ніхто і ніколи не брехав так масштабно як Трамп. У 2016 році FactCheck назвав Трампа «Королем брехунів», додавши, що за 12 років існування сайт жодного разу не зафіксував значущої правдивої заяви Трампа і жодного вибачення за неправдиві. Під час кампанії 2016 року і за час президентства у Трампа зафіксували майже 30 тисяч тверджень, які вводять в оману. По 20 разів на день.

Більшість виборців обох партій все розуміють. Чесним та таким, що заслуговує на довіру його вважала рекордно низька кількість виборців: 32% – 2016 рік, 36% – 2020 рік. Обаму перед другим терміном вартим довіри вважало 60%.

Чому тоді Трамп збирає голоси? Він користується кількома прийомами, які надають перевагу нахабній брехні.

1. Bullshit – підхід для переконання у своїй правоті: тобто замість приховування правди він генерує будь-які факти, дані, аргументи – викривлені, гіперболізовані, фальсифіковані – аби довести свою правоту і подавити опонента.
2. Прийом «якщо брехня розповідається від імені групи, вона допомагає згуртувати групу». Тут на допомогу приходить фрагментація невдоволення і розпалювання ненависті. Брешеш про мігрантів від імені антимігрантів, від імені псевдо маскулінних чоловіків про жінок і ЛГБТ – молодець, про безробіття від імені тих, хто його боїться – і якась частина голосів твоя. Так, Трамп казав що реальний рівень безробіття то 24, то 42%, хоча насправді – не більше 5.
3. Ставка на екзальтоване лідерство. Паттерн поведінки Трампа побудований на соціальному домінуванні та «тваринності». Соціальний психолог Дек Макадамс порівняв стиль поведінки Трампа з поведінкою альфа-самців шимпанзе, відомих своєю агресією.
4. Використання різноманітних теорій від «змов старих еліт» до екстравагантної маячні. Теорії змов допомагають експлуатувати соціальний песимізм, який штовхає до пошуку винних і пошуку простих рішень. Тут до брехні лідера нема діла. І навіть на вирок суду.

Ні, далеко не кожен політик може як Трамп. Для цього треба дуже сприятливі обставини. Але прецедент – вкрай небезпечний. А його непередбачуваність і брехливість робить його надто великим фактором ризику.