Щоденник молодих батьків і державного ідіотизму: про «пакунок малюка»

Сідайте зручно. Наливайте заспокійливе. Це розповідь про Міністерство соціальної політики України.

В мене довга історія стосунків з цим відомством на різних темах. Переважно в часи, коли ще існувала зона АТО. Від протезування ветеранів до відносно «простої» психологічної реабілітації. Звісно, Мінсоц усі ці напрямки методично провалював. Бо хто б не приходив на посаду міністра, ситуація у міністерстві залишалася стабільно безнадійною. Бо не можна реформувати структуру само існування якої доволі безглузде. Але про це якось іншим разом. Сьогодні я розповім про те, як мінсоц думає про демографію. Яка є чи не найбільшим викликом для післявоєнної України.

Так вже сталося, що я в принципі не дуже покладаюся на те, що може залежати від Мінсоцу. Тому коли мій друг Олександр Соколовський розповідав, що нас з дружиною чекає чудовий «пакунок малюка», який має забезпечити усе що нам потрібно при народженні дитини, я просто згадував історії Антона Сененко по темі і те, що Мінсоц як завжди все провалив.

Довідково: «пакунок малюка» це набір всього того, що потрібно новонародженому, зібране в одному місці. Так, якщо в вас ще немає дітей, вас чекає чудове відкриття – купити це самостійно займає дофіга часу і коштує доволі багато грошей.

Наш син народився 18 січня 2023 року і ми, приймаючи рішення все ж вагітніти та народжувати під час війни, не дуже покладалися на державу. Тому все, що було необхідне для дитини, було придбано заздалегідь. Тому що і в мирні часи були проблеми, я був впевнений що під час війни буде те саме. Я не помилився.

У пологовому я все ж спитав, чи буде «пакунок малюка» як опція. Мені сказали «Ну ви розумієте, ми б хотіли, але в нас нема, будь-ласка, вибачте». Чудові лікарі та працівники мали ніяковіти. Бо думали що я буду погано думати про них. І вже мені довелося вибачатися. Бо чудово знаю що проблема не на їхньому боці. Тим більше січень це складний місяць, а я добре знаю як працює бюджетний процес. Ну думаю може комусь іншому більше пощастить. Ще одні мої знайомі народжували у приватному пологовому і їм запропонували місцеву альтернативу. І це було вже в лютому.

А сьогодні Соколовський пише пост. Де знову те ж про що писав і він, і Сененко, і Татуся Бо. Знову Мінсоцполітики чудить. Знову кінець першого кварталу – а Мінсоц тупо не оголошує торги. Бо в країні все чудово з народжуваністю. Тому нафіга потрібні батькам ті «пакунки малюка»? І тут я згорів. Бо одна справа – це як я вирішую проблеми. Це мій вибір. Але є багато людей, які зараз народжують дітей в прифронтових містах. Або через війни не мають довоєнних доходів. Або вже під час вагітності мами залишились одні. Війна в країні, бляха. І в цей час чиновники – як завжди.

Проблему створюють і доводять до абсурду чиновники Міністерства соціальної політики. Багато років. Бо сама поява «пакунку малюка» – це наче благо для чиновників. Тема для корупції. Але ж і проблема. Бо підвищена соціальна увага. Бо проект запускався за підтримки ЮНІСЕФ ще 2018 року. Бо тема дітей для українського суспільства завжди емоційна і пригортає підвищену увагу. Тобто проект є, а гроші не вкрадеш. І обирається єдиний можливий правильний шлях – саботаж.

Що робить Мінсоц? Має з бюджету грошей наче в нас народиться 300 000 дітей. В останній рік перед війною було трохи більше 200 000, якщо що. І тупо не оголошує ніяких торгів. Пропонує замість пакунку палюка «компенсацію» у 6800 гривень. Але є проблема. Я, не розраховуючи на державу, купив все, що потрібно моїй дитині за тим саме списком. І витратив більше 25 тисяч. Бо можу. А для багатьох ця економія була б дуже суттєвою. А чому виникає ця економія? Бо коли ти закуповуєш 50 тисяч комплектів в тебе немає роздрібу, націнки, спрощена логістика. Ти не витрачає часу. Саме тому фіни це вигадали. Саме тому «пакунок малюка» несеться світом.

Але довбограї в мінсоці так не вважають. Вони не хочуть працювати. Вони хочуть або відкат, або нічого не робити. Бо в країні все чудово з народжуваністю. Бо у України немає проблем з рівнем життя. Бо підтримувати тих, хто наважується заводити дітей – не треба.