Розстріл воїна: три важливих висновки

Олександр Мацієвський, воїн 163-го батальйону 119-ї бригади сил ТРО ЗСУ, який був захоплений у полон росіянами і розстріляний після того як спокійно та впевнено сказав вбивцям «Слава Україні!», нагороджений званням Герой України (посмертно).

Дякую товаришам Олександра, його командиру взводу, з якими він, недосвідчений, став справжнім воїном. Дякую командуванню сил ТРо та СБУ, яка провела перевірку, особистість встановлена точно.

Дякую родині Олександра, особливо його мамі Парасці Демчук з міста Ніжин, яка виховала сина.

Я би хотів, щоб з цього були зроблені належні висновки:

1. ГШ ЗСУ розповсюдив без перевірки інформацію, ніби на відео був інший військовослужбовець 30-ї механізованої бригади. Це створило хвилю емоцій та страждань для родини одного з військовослужбовців. Сподіваюсь, перед родиною бійця 30-ї бригади представники командування принесуть вибачення, зроблять усе для з'ясування обставин його зникнення, можливо, там теж знайдеться інформація. І взагалі хай зроблять висновки з ситуації, чи варто в таких випадках поспішати, це ж яка біль для родичів після такої помилки.
2. Варто провести об'єктивну службову перевірку ГШ обставин висування підрозділів 163-го батальйону ТРО у район бою під Соледаром в умовах відсутності даних тактичної розвідки та інженерного забезпечення позицій, що призвело замість запланованого вищим командуванням розгортання на рубежі до фактично зустрічного бою з силами противника, які вже висунулись на це місце. Бійці сумлінно виконали наказ, взвод Мацієвського втримав необладнану позицію, незважаючи на атаку противника. Але були понесені важкі втрати. Не виключено як версія, що саме раптова зустріч з противником могла, ймовірно, привести до захоплення нашого воїна у полон. Потрібно зробити післяопераційний аналіз бою, висновки варто довести до особового складу сил оборони у закритому порядку.
3. Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський повинен негайно приділити свій час та навести лад з нагородженнями українських воїнів. У нагородному відділі офісу президента застрягли близько 80 подань на Героя України та багато сотень подань на інші ордени та відзнаки, які лежать багато місяців, деякі майже рік. Президент має нагороджувати не тільки у тих випадках, коли герой стає відомим, але й коли у подвига нема тисяч лайків у фейсбуці. Для цього потрібно нарешті приділити увагу організації роботи офісу президента, щоб подання на ордени розглядались без затримок, рішення про відмову або про нагороження нагородою іншого статусу ухвалювались швидко, щоб справедливість була для усіх українських героїв, і загиблих і живих.