Актор театру Лесі Українки розповів, що режисер Резнікович казав трупі перед втечею у Москву

Колишній головний режисер та генеральний директор Національного академічного театру імені Лесі Українки Михайло Резнікович на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну у лютому 2022 року був категорично проти дерусифікації закладу, який очолював. Режисер закликав трупу дочекатися, поки «це все» закінчиться, не називаючи війну війною. Про це в інтерв’ю «Главкому» розповів актор театру Лесі Українки Павло Текучев.

Артист зазначив, що театр Лесі Українки, який до 28 лютого 2022 року містив у назві приставку «російської драми», потребував дерусифікації давно, однак саме після початку великої війни і завдяки колективу почалися радикальні зміни.

«У нас є загальнотеатральний чат, куди одразу почали писати, що треба терміново викреслити ці два слова «російської драми» і перейти на українську мову. У Михайла Резніковича тоді була інша позиція. Він написав, що ми всі маємо дочекатися, поки «це все» закінчиться – слово «війна» не звучало – і потім подивитися один одному в очі і щось вирішити. Але під тиском команди театру це все дуже швидко було вирішено, він не міг більше опиратися», – пригадав Текучев.

За словами актора, атмосфера всередині театру тепер дуже україноорієнтована, але, оскільки заклад довгий час був російськомовним, то зміна іміджу займе не один рік. Утім, сам перехід на український та українськомовний репертуар трупі дався з легкістю, запевняє актор:

«Я навчався українською мовою, ми всі українською мовою спілкуємось. Проблема була лише в тому, що весь репертуар був перекреслений, тобто в театрі залишились буквально дві вистави, які йшли українською і до цього. Треба було абсолютно повністю перезапустити цю машину. І театр із цим впорався достатньо потужно силами акторів, які в ньому тоді працювали».

Текучев пригадав, що після закінчення університету мріяв працювати в театрі. Коли прийшов до театру Лесі Українки – майже одразу отримав свій перший театральний проєкт із головною роллю.

«Тоді навіть ніяких думок не було про російську мову чи доречність існування російськомовного театру в центрі Києва. У суспільстві не було такої великої проблеми розколу з російською мовою. Ми це все не сприймали так, і, звичайно, дуже дарма. Але переоцінка цінностей нашого суспільства сталася саме після повномасштабного вторгнення. І в мене, як і в дуже багатьох, не стояло жодних питань до цього», – наголосив артист.

За словами Текучева, Резнікович спочатку йому видавався людиною, «закоханою в театр до мозку кісток».

«Він дуже нетерпимо ставився до всіх, хто не був готовий присвятити своє життя цьому театру. У моїх студентських закоханих у театр очах це здавалося навпаки прикладом для наслідування. Тільки після того, як почалося повномасштабне вторгнення, і після того, як він дав інтерв'ю якомусь пропагандисту і переїхав працювати в Москву, я зрозумів, що ні про яку проукраїнську позицію там не було мови.

Хоча Резнікович неодноразово розповідав про те, що він зі Львова, про свій досвід роботи з українськими митцями... Багато було мудрих слів, які зараз сприймаєш інакше. При цьому радянщина жила в ньому і до цього часу, але тоді ти працював захоплено і цього не помічав.

Зараз відбулась переоцінка цінностей і ти розумієш, що дуже багато було російських наративів у театрі, всяких радянських штук із 9 травня тощо. Це було тоді частиною нашого життя, на жаль. Слава Богу, що це змінилося назавжди», – визнав Текучев.

Зауважимо, в інтерв'ю «Главкому» Павло Текучев розповів про майбутні ролі в кіно й театрі, свої табу у професії, недоречні проєкти під час війни й зарплати українських акторів.