Як Україні та Молдові протистояти російській агресії: експерти назвали конкретні дії

Євроінтеграційні процеси в Україні та Молдові не повинні вичерпуватися рухом в рамках Асоційованого тріо та спільних проєктів. Києву та Кишиневу у зовнішньополітичній стратегії варто враховувати й спільні виклики. Насамперед це російська агресія, яка має чітку стратегію, інструменти й методи, направлені на стримування і контроль внутрішньої політики. Про це під час презентації у Кишиневі монографії «Вижити поряд з Імперією» розповіли автори дослідження, українські експерти – професор міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Сергій Федуняк, директорка «Східної правозахисної групи» Віра Ястребова та директор «Інституту світової політики» Євген Магда.

Автори книги про новітню російську агресію зазначають, що однією з умов ефективного протистояння гібридним загрозам є змістовні регіональні партнерства між країнами, що враховують як зовнішньополітичні цілі, так ризики та спільні виклики.

«З 2014 року Україна зіштовхнулася з російською загрозою вже явно, хоча ці ризики зʼявилися ще у девʼяностих роках, тому російську загрозу важливо досліджувати. Тільки знаючи її траєкторію цьому можна протистояти. Якщо ми аналізуємо відносини різних країн з Росією, то один із важливих моментів – це пошук партнерів і союзників», – вважає Сергій Федуняк.

Директор «Інститут світової політики» Євген Магда відзначає, що моделювання зовнішньополітичних союзів повинно бути динамічним і розгортатися на багатьох рівнях.

«Можна сперечатися про ефективність всіх форматів і оцінювати їх критично, але перемога у гібридному протистоянні залежить не тільки від військових. В умовах російського гібридного впливу, союзи варто створювати, коли є спільні виклики й проблеми. Але у цій ситуації для України та Молдови – не достатньо лише Асоційованого тріо. Тут варто задуматися про Причорноморський формат або Придунайський, до якого буде залучена і Румунія», – вважає Магда.

Сергій Федуняк також зазначає, що у регіональних процесах неабияку роль має відігравати Румунія і «НАТО могло б знайти форму субрегіональних партнерств, які б не суперечили загальній стратегії НАТО».

На думку Федуняка, у політиці важко наважитися, оскільки існують стандартні формули, що діють десятиріччями й створювати щось нове деколи важко. «Країни йдуть по інерції, тому буває дуже важко створити нову організацію», – підкреслив професор.

Правозахисниця Віра Ястребова, базуючись на своїх дослідженнях ситуації в ОРДЛО, зазначає, що Росія чітко планує стратегію з окупації й все, що відбувається на дипломатичному рівні, підкріплюється процесами на непідконтрольних територіях.

На прикладі окупованого Донбасу правозахисниця каже: паспортизація стала інструментом примусового включення населення непідконтрольного Донбасу у внутрішні процеси РФ.

«Ситуація дуже динамічно змінюється і та ситуація, що була на момент підписання Мінських угод. Нині видано понад 800 тисяч російських паспортів на непідконтрольних територіях Донбасу. І це є інструментом Росії на цих територіях. Ми з колегами спостерігаємо дуже активну політичну інтеграцію непідконтрольних територій Донбасу у російське поле і на нашу, з колегами думку, Російська Федерація буде всіляко лобіювати об’єднання «ЛНР» та «ДНР» у єдину так звану республіку і її реінтеграцію в Україну в такому виді. У Росії немає бажання приєднувати їх до своєї території, але є мета нав’язувати через них Україні політичний курс і впливати на розвиток», – вважає керівниця Східної правозахисної групи.

Сергій Федуняк підсумував, що політика сильної позиції має засновуватися на запобіганні цим загрозам і Україна не має для цього достатньо ресурсів. Попри те, що окремі акції, які здійснює українська сторона є досить успішними, Київ відчуває нестачу людських та фінансових ресурсів для системної роботи у виробленні захисних механізмів у зовнішній політиці.