Хвилина мовчання: згадаймо альпініста Олександра Заколодного

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Заколодного.

Він піднявся на десятки вершин у різних частинах світу. Планував сходження на Еверест і був певен, що йому це вдасться. Проте всі плани обірвала повномасштабна війна. У перші ж дні вторгнення Олександр Заколодний взяв зброю до рук і боронив рідну Харківщину, після чого ніс службу на Донеччині. 

Старший солдат Олександр Заколодний (позивний Скеля), загинув 21 січня 2023 року під час боїв за Соледар на Донеччині. Чоловіку було 35 років.

колаж: Меморіал

Олександр народився та проживав у Харкові. Там закінчив школу. Отримав вищу освіту в Харківській державній академії фізичної культури. Захоплювався туризмом, ходив у гори. Був віцепрезидентом Української федерації альпінізму та скелелазіння. Працював тренером у харківському скелелазному центрі «Вертикаль».

У 2010 році Заколодний був учасником української експедиції на восьмитисячник Макалу в Непалі, де команда з 13 альпіністів відкрила новий варіант маршруту через складну південно-західну стіну. Тоді чоловік відмовився від сходження і повернувся назад на висоті 7700 метрів, щоб допомогти спуститися до базового табору товаришу по команді, якому стало зле на висоті.

А у 2013 році Заколодний входив до складу міжнародної команди, яка здійснила спробу сходження на 8125-метрову гору Нанга-Парбат у Пакистані. Під час експедиції терористи-таліби проникли в базовий табір і розстріляли одинадцять альпіністів, серед яких й трьох українців. Заколодний врятувався від нападу лише тому, що в цей час був на горі.

На початку повномасштабного вторгнення вивіз родину до Львова, а сам повернувся до рідного міста та допомагав людям евакуюватися. У складі територіальної оборони захищав Харків, після чого приєднався до спеціального підрозділу «Кракен» і вирушив на передову.

«Спочатку він питав росіян, за що вони воюють. Спершу були такі, що через гроші. А потім сюди їхали воювати ув’язнені та наркомани. Саша говорив, що вони не люди, а стадо, яке йде на забій. І якщо такі хлопці, як він, не воюватимуть, то в Харкові скрізь буде Буча та Маріуполь», – розповіла дружина загиблого Ольга Заколодна.

«Сашко був сильною, наполегливою, витривалою людиною. Завжди намагався бути першим. Його сутність була: скоріше, жвавіше, хутчіше. Він намагався бути найкращим завжди», – додала подруга родини Ірина Полтавець.

Герой нагороджений пам’ятними та заохочувальними відзнаками, а також орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Чоловіка поховали на Алеї Слави у Харкові.

У захисника залишилася дружина та четверо дітей. Дружина спортсмена Ольга – теж альпіністка, свого часу була чемпіонкою світу зі скелелазіння. Родина виховувала двох дітей жінки від першого шлюбу й двох – спільних. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.