Хвилина мовчання: згадаймо азовця Вадима Потебню
Захисник пішов на передову ще у 2015 році
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Вадима Потебню.
У квітні минулого року захисник отримав поранення ноги в окупованому Маріуполі, а наступного дня помер на операційному столі. Та тільки майже через рік, у березні 2023 року, у місті Остер на Чернігівщині родині вдалося попрощатися з Вадимом Потебнею.
Тіло загиблого потрапило під обмін, зробили тест ДНК, який показав збіг на 99% з генетичними зразками матері.
«Вони мені передзвонили, що ДНК зроблене, що вже все сходиться. Його привезли у Київ 27-28 липня, а 20 липня у нього день народження. З 1990 року у мене Вадимчик», – розповіла мама загиблого Валентина.
Старшому солдату полку «Азов» із позивним Граф на момент смерті був 31 рік.
«Він ангел у мене, таких не буде вже. Я одразу кажу всім, що він у мене ангелочок. Якби він був живий, я б горя не знала, я б тільки радувалась», – сказала Валентина.
«Він такий був патріот, він пішов воювати з 2015 року. Дуже любив історію України», – розповіла тітка загиблого Віра.
Під час бойових зіткнень Граф отримав два поранення, з 9 квітня 2022 року родина втратила з ним зв'язок.
«Одне поранення було 31 березня. Він отримав поранення в голову, але не дуже значне. Він пролікувався неділю, пробув у госпіталі й потім вернувся до своїх побратимів, він ніяк їх не міг залишити. 7 травня нам повідомили, що він загинув коли стояв на позиціях. Він вийшов із під'їзду, щоб подивитися, що там довкола і до нього прилетіла міна», – сказала двоюрідна сестра загиблого Тетяна.
Побратим Вадима з позивним Обіто розповів, що у першу чергу Вадим думав про своїх хлопців, адже був старшим солдатом: «Він вийшов проконтролювати, щоб ніхто до них не підійшов під обстріл, і він так спіймав уламки. Він багато крові втратив, ще й рідкісна група крові у нього. Помер на операційному столі».
Рідні й друзі зауважили, що Граф любив подорожі, спорт та історію України. Він нагороджений орденом «За мужність» посмертно.
«Простий був дядько, один із найстарших у нас взводі по віку. Любив подорожувати, багато читав. Він 30 разів підтягувався і три кілометри за менше ніж 13 хвилин бігав», – розповів побратим Вадима.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять всіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0