Хвилина мовчання: згадаймо спецпризначенця Руслана Граму

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Руслана Граму.

Київський спецпризначенець Руслан Грама героїчно загинув у боях за Бахмут на Донеччині 18 березня цього року. Захиснику було 34 роки. Поліцейський перебував на бойовому завданні та брав участь у штурмі окупантів.

Руслан Грама народився на Черкащині. У 2008 році вступив до Збройних сил України на строкову службу. Після військової служби пішов працювати в міліцію та переїхав до Києва. З 2016 року служив поліцейським полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» Головного управління Національної поліції. З 2016 року брав активну участь в АТО та ООС на Донеччині, захищаючи нашу країну від ворога. Мав позивний Грифон.

За словами його побратима та заступника командира штурмового взводу роти швидкого реагування полку патрульної поліції особливого призначення «Київ» з позивним Бобер, Руслан був дуже щирою та сміливою людиною:
«З Русланом ми познайомились близько року тому на ротації, під час оборони Донецької області. Він швидко влився в колектив своєю щирістю та простотою. Жодного разу не проявив слабкості, а лише сміливість та готовність до будь-яких бойових завдань. Він був тією людиною, на яку можна було покластися, мав гарне почуття гумору та був професійним бійцем. Руслан мріяв одружитися, створити свою сім’ю та мати дітей. На жаль, ця його мрія так і не здійснилася… ми втратили побратима, друга, справжнього козака та воїна…».

Матір загиблого героя згадує, що Руслан із самого дитинства ніколи нічого не боявся, завжди був доброзичливим, ініціативним та міг підтримати у скрутну хвилину: «Ще з малих літ Руслан проявляв свою підтримку оточуючим, був щирим хлопчиком, не цурався роботи та допомагав мені по господарству. Він був справжнім старшим братом, який завжди захищав меншого, я була дуже рада що мої сини такі дружні. Коли Руслан підріс – мріяв служити та пішов у ЗСУ, я його підтримала. У 2009 році він вже перейшов до тоді ще міліції та розпочалася його служба у правоохоронних органах. З 2016 року мій синок почав їздити у ротації на Донеччину захищати країну. Він вважав своїм обов’язком боронити державу. Коли приїжджав додому то розповідав про реалії тяжкої війни: як їх обстрілювали терористи та він витягував поранених побратимів з бою. На передовій в нього з’явилося багато справжніх друзів».

На початку весни 2023 року Руслан в черговий раз поїхав на ротацію до Бахмута. «Дорога була складною, ми декілька разів потрапляли під обстріли. Наступного дня після приїзду вийшли на бойову позицію, противник знаходився на відстані 30 м від нас. Відразу розпочався бій та кожен з нас прийняв його достойно. Усі знали що робити, працювали злагоджено як команда та давали відсіч ворогам. В один момент куля снайпера потрапила у Руслана і це поранення було несумісне із життям… ми витягнули його тіло з-під обстрілів», – згадує той важкий день побратим Грифона, тактичний медик з позивним Їжак.

«Він загинув зі зброєю у руках, як справжній воїн та герой. Це важка та непоправна втрата. Нам дуже не вистачає нашого Грифона», – з сумом кажуть побратими Руслана.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.