Хвилина мовчання: згадаймо «азовця», письменника та видавця Миколу Кравченка

Хвилина мовчання: згадаймо «азовця», письменника та видавця Миколу Кравченка
У часи проросійської диктатури Януковича Кравченко протягом двох років перебував у підпіллі через оголошення у всеукраїнський розшук
фото з відкритих джерел

За два тижні до смерті військового, загинув і його батько

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Миколу Кравченко.

Микола Кравченко (позивний Крук) – військовий, головний ідеолог руху «Азов», один із засновників Харківської обласної громадської організації «Патріот України», начальник штабу партизанського загону «Чорний Корпус», учасник Революції Гідності, колишній очільник Харківської гілки «Правого Сектору», ветеран полку «Азов», заступник голови партії «Національний Корпус», ветеран російсько-української війни, один з засновників Козацького Дому, співзасновник видавництва «Орієнтир», активний учасник боїв за Київ у повномасштабній російсько-українській війні.

Як науковець, досліджуючи національно-визвольний рух українців, Микола і сам став ідеологом цього руху – займався національно-патріотичним вихованням, брав участь у наукових конференціях, читав лекції
Як науковець, досліджуючи національно-визвольний рух українців, Микола і сам став ідеологом цього руху – займався національно-патріотичним вихованням, брав участь у наукових конференціях, читав лекції
фото з відкритих джерел

Захисник поліг за Батьківщину 14 березня 2022 року в селі Горенка (Бучанський район, Київська область). У ту ніч росіяни накрили вогнем з «града» авто, в якому він з побратимом супроводжували іноземних журналістів. У віці 38 років Крук загинув у бою. За два тижні до цього загинув його батько – Сергій Кравченко.

«1 березня жахлива звістка – загинув Миколин батько у Харкові, він віз свою дружину з щойно розбомбленої Харківської ОДА, вона там отримала травми та контузію, але вижила. Вони їхали в машині, попали під обстріл, батько закрив матір своїм тілом. У важкому стані мати Миколи ще декілька днів лежала в метро, під час трагедії вона отримала на додачу декілька переломів», – поділилася дружина Миколи.

Микола Кравченко народився в місті Люботин Харківської області, і ще там почав свою активну націоналістичну діяльність. Має декілька вищих освіт (фінанси, правознавство), також у 2017 році здобув науковий ступінь з історичних наук.

Мав чотири вищі освіти, був кандидатом історичних наук, на жаль, не встиг закінчити докторантуру.

Активну громадянську позицію Микола Кравченко демонстрував ще в нульових. У середині 2000-х він займався історичними реконструкціями, брав участь у різноманітних козацьких заходах.

Якщо чесно, я хотів би, щоб у більшості людей було так само тісно життя пов’язане з патріотичною, націоналістичною діяльністю. Все, що я роблю – я роблю для майбутнього. Я таким чином будую майбутнє для своїх дітей і тих, з ким вони пов’яжуть свою майбутню долю.

Микола Кравченко

Проте він був не просто стороннім спостерігачем-істориком, який описує звитяги воїнів у боротьбі за незалежність, а людиною, яка була безпосереднім учасником багатьох подій. З 2005 року Микола Кравченко – член громадської організації «Патріот України», один з її офіційних співзасновників, організаційно-кадровий референт. Вступивши до організації, отримав і своє псевдо – Крук, просто за зовнішність – чорнявий із поламаним носом.

Невіддільною складовою життя для Миколи також була боротьба за Україну
Невіддільною складовою життя для Миколи також була боротьба за Україну
фото з відкритих джерел

У часи проросійської диктатури Януковича Кравченко протягом двох років перебував у підпіллі через оголошення у всеукраїнський розшук. 

«Мене хотіли зробити політв’язнем», – констатував він. «На кожного з нас було заведено цілу купу справ, усі вони були політично заангажовані. Згодом усі розсипалися після Революції Гідності. Це були суто політичні справи. Але за цими «чисто політичними справами» Андрій Білецький, Ігор Михайленко і ще багато хлопців відсиділи цілком реальні терміни – більше двох років». 

Кравченку довелося не лише переховуватися від репресій режиму, а й ховати свою родину. Перша дитина Крука народилася тоді, коли він був у розшуку.

Він згадував, що ті часи проросійської диктатури стали можливістю для кристалізації проукраїнських сил – «це спонукало нас тримати удар потужніше, міцніше триматися, сильніше відбиватися, і навіть наступати».

Дружина Миколи впевнена, що їхнє знайомство у 2004 році, – доля. «Ми познайомилися на фестивалі історичної реконструкції «Скандинавія-2004». Я туди потрапила випадково та сміливо можу сказати, що більше за жодних обставин ми б не змогли ніде перетнутися, адже проживали в різних областях, а фестиваль проходив ще в іншому місці. Я впевнена, що це була доля», – каже Ольга Кравченко. Разом пара – 17 із половиною років, з яких 14 із половиною – одружені.

Микола Кравченко з сімʼєю
Микола Кравченко з сімʼєю
фото: Elle

«Напередодні загибелі Микола запропонував мені обвінчатися восени у храмі, на нашу річницю весілля. Та цього вже не станеться, – каже Ольга. – Микола був мені більше, ніж просто чоловік. Я провела з ним понад половину свого життя. А зараз – немов знову вчуся ходити. Виходить невдало, але треба навчитися та йти»

У 13-14-х роках Микола Кравченко став активним учасником Революції Гідності у Києві. З лютого 14-го року він повернувся до Харкова для боротьби з проросійськими силами у місті: брав участь у штурмі клубу «Оплот», що на той час був головним штабом проросійських сепаратистів у Харкові, брав участь у обороні Харківської облдержадміністрації, очолив у місті харківську гілку «Правого сектору». У ніч з 14 на 15 березня 2014 року брав участь у бою на вулиці Римарській в Харкові, де проросійські сепаратисти вперше отримали втрати загиблими. 

У той же період з легалізацією «Чорного Корпусу» і перетворенням його на добровольчий батальйон «Азов», Крук став начальником кадрової служби батальйону. 

Чоловік брав участь у бойових діях на Сході України. В той час його позивний Крук набув особливих сенсів, адже саме на Миколі лежала складна місія сповіщати родинам загиблих звістку про втрату. Тож позивний був не випадковим, саме круки є зв’язковими між світом живих і мертвих, у міфології – віщунами смерті.

Один із засновників батальйону «Азов» Микола Кравченко
Один із засновників батальйону «Азов» Микола Кравченко
фото з відкритих джерел

У 2015 році ветерани батальйону «Азов» – Микола Кравченко та Марко Мельник – заснували видавництво «Орієнтир», перше видавництво, створене учасниками російсько-української війни. 

У наступні роки діяльність була пов’язана з відстоюванням націоналістичної ідеології як помічника нардепа Андрія Білецького, а також із розширенням діяльності «Азову». Крук став одним із засновників Цивільного корпусу «Азов», у 2016-2018 роках був керівником однойменного Юнацького корпусу. Наступні роки були бурхливими в громадсько-політичній діяльності, зокрема долучився до розробки законопроєкту «Про колабораціонізм». 

Колись, це років 15 тому, ми розуміли, що в Україні буде війна. З нас тоді посміювалися, вважали диваками, неадекватами, але ми починали творити свою маленьку армію, ми готували свій особовий склад до того, що колись доведеться воювати – і цей час прийшов, і ми були готові до нього набагато краще, ніж інші.

Микола Кравченко

У травні 2016 року чоловік заснував громадську організацію «Азов-Пресс», яка згодом змінила назву на «Національний кореспондент». У 2019 році став співзасновником і відтоді був директором ГО «Інститут національного розвитку».

Попри своє бурхливе громадсько-політичне життя Микола постійно писав, створював абсолютно різні тексти: від революційних листівок до ґрунтовних історичних досліджень. Написав докторську дисертацію, яку, на жаль, не встиг захистити.

Микола займався літературною діяльністю все свідоме життя. Він писав художні твори, дитячі казки, робив літературний переклад віршів і писав власні. Мріяв видати збірку своїх казок, проілюстровану дружиною.

З першого дня широкомасштабного російського вторгнення Крук займався організацією київської територіальної оборони, а також відповідав за будівництво західної лінії оборони Києва.

14 березня 2022 року в селі Горенка Микола загинув у бою

Військового кремували, проте через бойові дії в столиці прощання неможливо було організувати належним чином.

Рік потому, 14 березня, побратими, посестри, рідня, друзі та просто небайдужі патріоти попрощалися з Миколою Кравченком у Києві – місті, в якому він останніми роками жив і захищаючи яке загинув. 

«Я знав Крука майже 20 років. Ми разом створювали Патріот України, він стояв у витоків Правого Сектору у Києві, Українських партизанів на Харківщині та батальйону «Азов». Все його життя – це боротьба за Велику Україну. І загинув він у боях за Київщину. 

Важко повірити, що вже минув рік. Цей час пролетів швидко у боях, з перемогами та втратами. Я хочу, щоб всі ми не забували ціну нашого існування. Не забували тих, хто віддав життя, поклавши початок всьому потужному Азовському Руху. 

Ми маємо довести їхню справу життя до завершення. До перемоги та побудови Великої України, про яку мріяв мій друг і брат Микола Крук», – розповів перший командир полку «Азов» Андрій Білецький.

Із загибеллю Крука Україна втратила перспективного науковця, видавця, політика й отримала нову легенду українського націоналістичного руху. Микола був веселим і дуже працездатним. Він любив українські пісні, лицарську естетику, був дійсно козацького роду. Він ніколи не опускав рук, якими б важкими не були обставини зовні. Він вірив у перемогу України та наближав її всіма силами. У його серці палав вогонь боротьби.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.

Читайте також: Хвилина мовчання: згадаймо журналіста Євгенія Осієвського

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: