Хвилина мовчання: згадаймо священника Пимена (Романа) Пеприка
Монах боронив Україну ще з часів АТО – був розвідником
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Пимена (Романа) Пеприка.
Ієромонах Православної церкви України Пимен (Роман Пеприк), який уже вдруге від початку війни з РФ став до лав ЗСУ, загинув у боях за волю України. 30-річний воїн служив у 129-му окремому розвідувальному батальйоні.
Представники ПЦУ зазначають, що монах Пимен Пеприк раніше вже брав участь у відбитті російської агресії під час АТО/ООС як військовослужбовець Збройних сил України. Після звільнення з армії прийняв священницький сан. Але знову став до лав ЗСУ, коли Росія почала повномасштабне вторгнення.
«Отець Пимен, наслідуючи древніх преподобних отців, від самої юності присвятив своє життя служінню Богові. Прийнявши чернечий постриг у ранньому віці, щиро служив Богу в монашому чині. З початком російської агресії, будучи щирим патріотом своєї Батьківщини і правдивим християнином, монах Пимен, не лишаючи чернечих обітниць, пішов добровольцем захищати суверенітет та територіальну цілісність України у зоні проведення ООС. Виконував бойові завдання та брав безпосередню участь у боях на передовій», – розповів про монаха-воїна митрополит Олександр.
Прийняти чернечий постриг Роман Пеприк вирішив одразу після закінчення школи. Він був з нерелігійної родини й мама спочатку дуже переживала за вибір сина. Але священник їй сказав, що треба радіти, а не плакати.
Коли почалась війна на Донбасі, монах Пімен вирішив, що має не лише молитись. У 2014-му боронив Луганщину, став розвідником.
Після звільнення з військової служби монах Пимен став насельником монастиря на честь святителя Нектарія Егінського (Хутір Ясний у селі Ходосівка під Києвом). У цій обителі він прийняв сан ієродиякона, а опісля й ієромонаха від рук митрополита Олександра Драбинка. Згодом продовжив служіння в одному з монастирів на Прикарпатті.
На початку літа цього року отець Пимен ухвалив рішення знову повернутися до військової служби. Він вирішив стати на захист Батьківщини не лише молитвою, але й дієво, оскільки мав добрий військовий вишкіл та неабиякий бойовий досвід.
Прийнявши священство, він намірювався звершувати своє служіння у церковній службі та чернечій молитві. Але велика війна, звірства та геноцид, що чинять російські окупанти, змусили його відкласти священство і повернутися до військової служби.
Канони церкви забороняють одночасно звершувати священнослужіння і брати участь у бойових діях. Отець Пимен розумів і дотримувався цього.
«Я дуже люблю свою Батьківщину і, незважаючи на свій церковний сан, вирішив повернутись в армію. Це був тяжкий вибір, але я його зробив», – написав священник у Facebook.
Відтак, ставши воїном ЗСУ, отець Пимен перестав бути чинним священиком, припинив звершувати священнослужіння, – добровільно, не маючи позбавлень і заборон. Слід зауважити, що при цьому він не втратив сан священика, оскільки благодать священства є незгладимою.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0