«Мрію, щоб мама була жива» – історія маленького Богдана з Бахмута (відео)
Тато 8-річного хлопчика та його вагітна мама загинули під час ворожого обстрілу, коли йшли на похорон свого родича, якого теж убив російський снаряд
8-річний Богдан у жовтні втратив обох батьків, яких вбив ворожий снаряд на вулиці Бахмута на Донеччині. Мама хлопчика на той час перебувала на сьомому місяці вагітності. Батьки загинули, коли йшли на похорон свого родича, який теж помер від рук ворога. Дізнавшись про загибель батьків, Богдан вночі помчав на велосипеді на місце події. Інтерв’ю з хлопчиком «Буквам» надав освітньо-психологічний табір Gen.Camp.
Хлопчик втратив обох батьків і ненародженого братика чи сестричку – через влучання ворожого снаряда. Своє рідне місто він згадує з теплом: говорить, що воно було найкращим в Україні, розповідав про те, як ловив рибу за допомогою саморобної вудки та грався на майданчику.
Богдан залишився без батьків у Бахмуті, який на той час уже став однією з найгарячіших точок російсько-української війни. На той час хлопчик жив у друзів. Під час артилерійського обстрілу його батьки саме йшли на похорони родича, який раніше загинув від російського снаряда.
«Я не повірив. Я навіть не повірив», – прокоментував хлопчик свої емоції від новини про загибель батьків.
На той час мама Богдана була на сьомому місяці вагітності. Хто мав з’явитися на світ, братик чи сестричка, хлопчик не знає.
Тіла батьків пролежали на вулиці кілька днів – через сильні обстріли забрати їх було неможливо. Дізнавшись про загибель мами й тата, Богдан вночі утік від сусідки та помчав на велосипеді до місця трагедії:
Я дочекався ночі, взяв велосипед і поїхав. А коли приїхав на маленький місток, їх побачив… я упав.
Богдан до останнього відмовлявся вірити у загибель батьків, думав, що його обманули: «Я думав, вони мені брехали… А вони не брехали».
Але до тіл батьків хлопчик ближче підійти не зміг. Він вважає, що то його не підпускала мама.
Правоохоронці, дізнавшись про історію Богдана, наступного ж ранку евакуювали його до безпечного місця та нагодували. Після цього хлопчика забрала до себе перша дружина вітчима, якого хлопчик називав батьком.
У Богдана є лише одна мрія: щоб його мама була жива.
Йому й досі сняться нічні жахіття після пережитого. У майбутньому він хоче стати військовим і захищати Україну, але зараз намагається впоратися зі своєю трагедією. Біля ліжка він повісив намальований щит, який оберігає його від страшних снів і тривог. На щиті намальована рука в крові, яка символізує для хлопчика любов, серце України та радість.
Коментарі — 0