Помер Герой України Іван Дзюба

На 91-му році життя помер літературознавець, дисидент, Герой України Іван Дзюба. Про це повідомив директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук, письменник Микола Жулинський.

«Сьогодні вранці уві сні на 91 році життя відійшов за межі цього земного світу унікальна людина Іван Дзюба. Одне ім’я вже говорить багато. Багато – бо це один із лідерів національно, духовного відродження другої половини ХХ і початку ХХІ століття. Передусім Іван Дзюба – це інтелектуальний провідник і речник українського «шістдесятництва». І я сьогодні не можу не згадати слів Ліни Костенко, яка сказала, що Іван Дзюба –це людина, що завжди мала мужність говорити правду», – сказав Микола Жулинський.

Жулинський згадав про те, як Дзюба свого часу був відсторонений від друку, від участі у літературному і громадському житті багато років, але все ж не покинув свою творчість.

За словами Жулинського, Іван Дзюба останніми роками мав проблеми зі здоров’ям, та все одно продовжував працювати і стежити за суспільно-політичним життям. Де і коли відбудеться прощання наразі невідомо.

Іван Дзюба народився 26 липня 1931 року в селі Миколаївка Волноваського району Донеччини. Дисидент радянських часів, Герой України, академік НАН України, свого часу був міністром культури і головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. У 1973 році засуджений до п’яти років ув’язнення і п’яти років заслання за свою відому працю «Інтернаціоналізм чи русифікація», але був «помилуваний».

Автор десятків публікацій, книг, зокрема про Тараса Шевченка, досліджень про культуру і політику. Серед останніх робіт – книга «Чорний романтик: Сергій Жадан». Один із співзасновників «Народного руху України» та учасник ініціативної групи «Першого грудня».

Дзюба був інтелектуальним лідером та прапором шістдесятницького руху. Найвідоміша праця Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» вийшла багатьма мовами.

Промовиста цитата про українську мову Івана дзюби зберігає актуальність сьогодні:

«Рідна мова – це найособистіша і найглибша сфера обстоювання свого «я», коли воно є, своєї особистої і національної гідності. Та річ не тільки в цьому. Річ і в об'єктивній природничості, необхідності, доцільності рідних мов та мовного розмаїття в багатонаціональному світі, річ в об'єктивній цінності їх для картини світу, річ у тому, що з умиранням усякої, а особливо розвиненої національної мови, людство назавжди втрачає одну із сторінок своєї духовної історії, стає біднішим і несправедливішим. Сьогодні на мови та їхнє майбутнє треба дивитися не лише з погляду їхніх функцій, але й з погляду зафіксованих у них багатств національної духовності та історії».