Тривалий час вважався зниклим безвісти на Донеччині. Згадаймо Геннадія Тиванюка
Тиванюк служив водієм-санітаром в евакуаційному підрозділі, пізніше його перевели до піхоти
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Геннадія Тиванюка.
Старший солдат Геннадій Тиванюк загинув 3 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Рівненську міську раду.
Геннадій Тиванюк народився 23 липня 1973 року в місті Братськ Іркутської області Росії. Ще в дитячому віці разом із родиною переїхав на Рівненщину – у тодішній Кузнецовськ (нині Вараш). Навчався у місцевій школі №1, а згодом здобув фах монтажника обладнання у професійно-технічному училищі №12.
Після строкової служби в армії був водієм у пожежних частинах Вараша та на «Рівнеазоті». Згодом працював далекобійником за кордоном. У лютому 2024 року Геннадій Тиванюк добровільно став на захист Батьківщини.
«Він сказав, що його професійні навички там знадобляться. Служив водієм-санітаром в евакуаційному підрозділі. Пізніше через нестачу особового складу його перевели до піхоти. Геннадій був такою людиною, в якої завжди все було добре, навіть коли переживав складні моменти та долав труднощі – він ніколи не скаржився. З дитинства найбільше захоплювався автомобілями – дуже любив дорогу і свою роботу. Він міг усе зробити власними руками, відремонтувати будь-яку річ удома. На першому місці для нього завжди була сім’я», – розповіла дружина Захисника.
52-річний старший солдат Геннадій Тиванюк загинув 3 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання.
Поховали Геннадія Тиванюка на кладовищі у Здолбунові-2.
У захисника залишилися дружина, двоє синів та мама.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0