Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Екоподаток повинен бути не покаранням, а стимулом - експерт

    • Розсилка
    Екоподаток повинен бути не покаранням, а стимулом - експерт

    З січня 2019 року платежі за викиди у повітря в Україні підвищено в 25 разів

    2Україні не вистачає якісних фінансових інструментів екологічного стимулювання. Зокрема, екологічний податок використовується і сприймається, як покарання, хоча може виконувати і інші функції. Про це пише аналітик «ГМК-Центр» Андрій Глущенко.

    «З січня 2019 року платежі за викиди CO2 в Україні підвищено в 25 разів. Деякі пропонують і далі радикально підвищувати ставку екологічного податку, щоб змусити заводи скоротити викиди. Іншими словами, екоподаток використовується і сприймається, скоріше, як покарання. Європейський досвід дещо інший: в ЄС існує ряд інструментів на базі екологічних податків, що дозволяють фінансувати природоохоронні заходи», - пише він.



    В Європі надходження від екологічного податку спрямовують на видачу природоохоронних грантів і пільгових кредитів; створюються податкові знижки та вуглецеві фонди.

    «У рамках Європейської системи торгівлі квотами існує фонд, який фінансує проекти в сфері відновлюваної енергетики, уловлювання та зберігання вуглецю. До 2021 він припинить своє існування, але буде створено два нових - Фонд модернізації та Фонд інновацій. Перший буде інвестувати в проекти енергоефективності та розвитку електроенергетики, а другий - підтримувати проекти в енергоємних галузях, альтернативній енергетиці, уловлювання та зберігання CO2», - зазначає експерт.

    На його погляд, Україні не вистачає якісних фінансових інструментів екологічного стимулювання. Бізнес реалізує природоохоронні проекти виключно за рахунок власних коштів - дуже обмежених. Часом доводиться робити це на шкоду проектам розвитку.

    «Чи скористається Україна досвідом європейських сусідів? Можливо, адже у Верховній Раді вже зареєстровані законопроекти (основні - № 10146 і № 10147, а також альтернативні - № 10146-1 і № 1017-1), які покликані створити додаткові стимули для екологічної модернізації. Їх ідея в тому, щоб направляти частину надходжень від екологічного податку на фінансування природоохоронних заходів підприємств. Основний пакет законопроектів закладає ідею автоматичного повернення коштів: якщо підприємство реалізує екологічні заходи, воно може отримати знижку на сплату екологічного податку (в залежності від обсягу природоохоронних інвестицій). Альтернативний пакет пропонує створити окремий фонд, з якого підприємства будуть отримувати компенсацію на реалізацію екологічних заходів», - пише Глущенко.

    У той же час він розкритикував підхід Державної фіскальної служби до даної проблеми.

    «Під час круглого столу «Бізнес-Держава-Довкілля», що пройшов 16 травня в Орхуському центрі при Міністерстві екології та природних ресурсів, представник Державної фіскальної служби розкритикував подібний підхід. З точки зору ДФС, екоподаток є платою за здійснення діяльності на території місцевої громади, і ідея відшкодування цього податку підприємствам непридатна. Екоподаток - не ПДВ, який відшкодовується при купівлі товарів і послуг, підкреслив представник фіскальної служби, і місцева громада має право самостійно вирішувати, як використовувати ці кошти. Думка ДФС зрозуміло - вона звертає увагу, перш за все, на фіскальну складову податків, тобто, на функцію наповнення бюджету. Але у податків є й інша функція - регулююча. Вона реалізується не тільки за допомогою зміни ставок податків, а й через формування цільових фондів, що дозволяють фінансувати конкретні заходи. Схожу ідею цільового фонду вже не перший рік просуває Державне агентство енергоефективності, намагаючись направити частину відрахувань податку на викиди СО2 на фінансування проектів підприємств з енергоефективності», - зазначив експерт.

    Він також нагадав, що в чинному законодавстві вже закріплено цільове призначення надходжень від екоподатку - ці кошти повинні використовуватися на природоохоронні потреби (правда, тільки на місцевому рівні; на держрівні ця норма скасована в 2014 році). Надавши підприємствам можливість використовувати частину відрахувань екологічного податку, можна підсилити його регулюючий вплив і швидше досягти поліпшення екологічної ситуації.

    Експерт також вважає, що критики автоматичного взаємозаліку екологічного податку та екологічних інвестицій не враховують всіх нюансів, коли стверджують, що компенсувати можна тільки частина витрат і тільки в тому випадку, якщо вже доведена ефективність проведених заходів.

    По-перше, пише аналітик, не вирішує проблему залучення коштів - фінансові ресурси потрібні до початку реалізації природоохоронних заходів, а не тоді, коли вже все виконано.

    По-друге, виникає питання: як будуть використовуватися надходження від екологічного податку, якщо не направляти їх підприємствам? Як зараз? Коли відрахування екоподатку використовуються для будівництва каналізації або для поповнення місцевою радою свого банківського депозиту? Практика показує, що місцеві органи влади не в змозі ефективно і цілеспрямовано використовувати кошти.
    По-третє, механізм контролю ефективності природоохоронних заходів з наступним рішенням про те, компенсувати кошти чи ні, - це додаткова корупційна «годівниця» для чиновників.
    «Контроль за використанням коштів, безумовно, необхідний. Але ускладнення механізму контролю само по собі не призведе до поліпшення екологічної ситуації. Підприємства краще за всіх розуміють, як знизити навантаження на навколишнє середовище. І потрібно простимулювати їх до конкретних дій», - закликає експерт.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ