Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко
Як подолати кризу? Головні кроки для Міністерства економіки
Команда прем’єра Дениса Шмигаля перетнула 100-денний рубіж роботи в офісі на Грушевського. На брифінгу, присвяченому цій події, голова Кабміну назвав свою команду «Урядом надзвичайної ситуації» і одним з головних завдань визначив якнайшвидше відновлення економічного зростання. «Главком» з допомогою експертів визначив першочергові кроки, які Мінекономіки має терміново внести до порядку денного, аби виконати це завдання.
Україна нарешті отримала новий транш від МВФ. На тлі цього позитиву майже непоміченою залишився інший, менш приємний сигнал: Фонд переглянув свій прогноз падіння ВВП України в цьому році – з 7,7% до 8,2%. І це навіть гірше, ніж прогнозують світові економісти в середньому для країн, що розвиваються.
Для української влади цей меседж звучить недвозначно: терміново посилити роботу з відновлення економіки. І основну роботу вочевидь доведеться робити профільному міністерству – економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства.
Мінекономіки має найширші серед інших відомств повноваження, які дозволяють не тільки тримати руку на пульсі вітчизняної економіки, а й безпосередньо впливати на її стан. Оскільки саме міністерство відповідальне за формування державної цінової, промислової і сільськогосподарської політики, управляє державними інвестиціями, ринковим наглядом і багато чого іншого.
Втім, кадрова чехарда в міністерстві аж ніяк не сприяла налагодженню ефективної роботи: за рік, що минув від президентських виборів, у відомстві змінилося вже троє очільників. Тож нинішньому міністру тепер доводиться надолужувати втрачені можливості і пришвидшуватись.
На чому має зосередити свою увагу Ігор Петрашко?
Підтримати аграріїв: забезпечити конкуренту вартість продукції
Наприкінці травня стало відомо, що Мінекономіки готується запровадити квотування імпорту мінеральних добрив. Про це повідомив торговий представник України Тарас Качка. Він пояснив, що цей крок дозволить диверсифікувати постачання добрив на внутрішній ринок, забезпечити передбачуваність поставок і захистити національного виробника.
Начебто міністерство і справді в цьому випадку діє на боці українських компаній. Ще в серпні минулого року більшість місцевих виробників звернулися у міністерство з проханням провести спецрозслідування щодо імпортних поставок добрив в країну.
Але є й інший бік медалі: будь-яке обмеження доступу до ринку породжує монополізацію і цінові маніпуляції. І, як наслідок, негативно відбивається на споживачах (в даному випадку – на сільхозвиробниках), змушуючи їх переплачувати.
Подібні прецеденти вже траплялися. У 2019 році Антимонопольний комітет визнав групу компаній «Остхем» монополістом на ринку міндобрив, яка зловживала монопольним становищем. Результатом зловживань стало отримання нею надприбутків і завищення цін на добрива.
Цю ситуацію добре пам’ятають аграрії, яких рішення міністерства запровадити квоти на ввезення добрив змусило вийти з протестом під стіни Кабміну.
Як повідомили в асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), вартість мінеральних добрив на внутрішньому українському ринку вже перевищує світові показники в середньому на 20-30%. Імпорт стримує подальше зростання цін.
Для аграріїв підвищення вартості добрив критичне, адже загрожує значними збитками. Приміром, в рослинництві частка добрив у собівартості продукції складає близько 30%. Отже, збільшення витрат на добрива автоматично позбавить українських сільгоспвиробників конкурентних переваг на зовнішніх ринках. В тому числі і порівняно з російськими аграріями. А крім того, зробить дорожчими харчі на внутрішньому ринку.
Чому для економіки важливо підтримати вимоги аграріїв?
Минулого року частка агропродукції в структурі українського експорту становила близько 40%. Цьогоріч, зважаючи на зростаючий попит, ця частка може збільшитись. Саме аграрний сектор зараз може стати тією рятівною паличкою, яка не допустить глибокого просідання економіки в цьому році і забезпечить її швидке відновлення – в наступному.
Не допустити зростання цін на продукцію вітчизняних підприємств
За захистом до Мінекономіки звернулися також вітчизняні виробники пального. Підконтрольні Ігорю Коломойському «Укртатнафта», «Укргазвидобування» і «Укрнафта» подали спільну заяву з проханням запровадити мита на російське дизельне паливо і скраплений газ.
Вони вважають, що російські виробники нафтопродуктів порушують норми ВТО. Оскільки з бюджету РФ їм компенсуються акцизи, що фактично є субсидуванням, а отже, порушенням конкуренції.
Автори звернення наполягають на введенні з цього року мит на імпорт за ставкою 8,46% із подальшим її збільшенням щороку до 25,4%, починаючи з 2024 р. Мовляв, таким чином держава сприятиме зростанню внутрішнього виробництва пального і зниженню собівартості вітчизняних нафтопродуктів.
Насправді ж ефект від запровадження додаткових мит буде геть іншим – подальше звуження конкуренції на ринку і посилення позицій групи «Приват». Тобто, єдиним, хто виграє в цій ситуації, буде олігарх Коломойський.
Всі інші – будуть мати негативні наслідки. Адже, додаткові мита на російські нафтопродукти потягнуть ціни на пальне вгору. Ці гроші зрештою будуть витягнуті із кишень пересічних споживачів. Оскільки вартість палива входить до собівартості будь-якої продукції. Збільшення витрат на перевезення виробники змушені будуть закладати в кінцеві ціни. Загальні додаткові витрати підприємств і громадян тільки в цьому році за умов запровадження мит складуть близько 40 млрд. грн.
При цьому, найбільшого удару зазнають незахищені верстви населення, які і без цього перебувають на межі виживання. Також слід врахувати, що на дизелі и скрапленому газі їздять не найбагатші автомобілісти, цей вид палива використовують наші аграрії і українська армія.
Наприкінці травня Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі мала б поставити крапку у цій історії, більше того, експерти ділилися інсайдерською інформацією, що позиція Міністерства – ніякого підвищення. Але питання було зняте з розгляду після того, як близький до Коломойського депутат Олександр Дубінський розкритикував дії комісії.
Після цього у відповіді одному з учасників ринку Мінекономіки вказало, що звернення «Укрнафти» не підтримане. Оскільки до 2021 р. введено мораторій на збільшення ставок податків та зборів. Однак фінального рішення Міжвідомча комісія так і не прийняла.
Таким чином Міністерство на чолі з Ігорем Петрашком наразі відклало розгляд питання через заяву депутата, близького до Коломойського. Відповідно, якщо в такій ситуації міністр прийме рішення про підвищення ціни на дизпаливо, дане рішення буде виключно в інтересах олігарха.
Чому для економіки важливо поставити на стоп мита на пальне? Тотальне зростання собівартості вітчизняних товарів через подорожчання пального сповільнить вихід із кризи. Оскільки в період низького попиту, як от зараз, для підприємств навпаки вкрай важливо мати можливість стимулювати споживачів до покупок. В тому числі, і за рахунок привабливих цінових пропозицій.
Ліквідувати корупційні схеми старої влади
Через російську агресію вітчизняні підприємства були позбавлені основних постачальників сірчаної кислоти. Ця сировина використовується у багатьох галузях. Але основними покупцями є металурги і виробники добрив.
Анексія Криму відрізала від українського ринку найбільшого постачальника – «Кримський титан». Війна на Донбасі довела до банкрутства Костянтинівський хімзавод. До початку російської агресії ці два підприємства виробляли близько половини всіх обсягів сировини, які потребують українські споживачі.
У результаті на ринку утворився шалений дефіцит. При попиті у 100-120 тис. т, у 2014 р внутрішня пропозиція сірчаної кислоти обвалилася до 23 тис. т. До 2016-го зросла несуттєво (лише до 32 тис. т). Тож 70-80 тис. т. нестачі сировини довелося закуповувати за кордоном.
Але така ситуація не задовольняла внутрішніх виробників. Наразі їх кількість залишилася: «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», хімзавод «Зоря», «Сумихімпром» та ТОВ «Перше хімічне об'єднання». Мовляв, імпорт поступово витісняє їхню продукцію з ринку. Як результат: підприємства не можуть працювати на повну потужність, що загрожує їхньому подальшому існуванню.
Держава пішла на зустріч виробникам і з вересня 2018 р були запроваджені трирічні квоти на імпорт сірчаної кислоти і олеума. Але замість вирішення проблеми це рішення створило іншу.
Після обмеження імпорту українські постачальники моментально підняли ціни на свій товар. Вартість на сировину вітчизняного виробництва порівняно з імпортною виросла на 89%, в окремих випадках на 107%. Тож результатом стали додаткові затрати покупців сировини (378 млн грн. на рік) і збагачення навіть не самих виробників, а компаній-прокладок. Бо ж після запровадження квотування фінансові показники наших виробників сірчаної кислоти тільки погіршились. Приміром, чистий прибуток «Зорі» у першому півріччі 2019 р. впав до 79 млн грн. Тоді як у січні-червні 2018-го підприємство заробило 135 млн грн. Заробіток Східного ГЗК, який у першому півріччі 2018-го склав 14 млн грн за рік змінився на збиток (177 млн грн). Більше того, днями тимчасово зупинено підприємство «Сумихімпром», з урахуванням існуючих квот на імпорт сірчаної кислоти, компенсувати поставки ресурсу ззовні неможливо, що тягне за собою по суті штучний дефіцит в Україні з необґрунтованим зростанням цін з боку решти українських постачальників.
Натомість непогано себе почували Торгсервіс та Електропостачзбут, які виступають посередниками ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та Хімічного заводу «Зоря» відповідно.
Тому зараз перед Мінекономіки стоїть надважливе завдання – прибрати корупційні схеми минулої влади і скасувати квоти на імпорт сірчаної кислоти. Однак наразі ніякого рішення не приймається, що викликає чимало запитань. Більше того, нещодавно низка народних депутатів звернулися до НАБУ, САП та прокуратури з вимогою ліквідувати корупційну схему. Можливо, розслідування правоохоронців стимулює міністра Ігоря Петрашка прискорити вирішення проблеми.
Чому для економіки це важливо? Скасування квот здешевить сировину для крупних вітчизняних підприємств, що дозволить їм швидше вийти на докризові рівні. А це, своєю чергою, запустить ланцюгову позитивну реакцію: збільшення доходів бюджету від податкових надходжень і валютних надходжень від продажу тієї ж металургійної продукції за кордон.
Запустити повноцінну кредитну підтримку малого бізнесу
Як засвідчило одне з останніх опитувань Спілки українських підприємців, 95% власників малих та середніх компаній потребують доступних кредитів. Та наразі дешеві позики залишаються для малого і середнього бізнесу недоступними, хоча вже кілька місяців діє державна програма кредитування для цієї групи підприємців - «5-7-9%».
Навіть більше, останніми рішеннями уряд надав можливість рефінансувати раніше залучені кредити під нульову ставку, збільшив максимальну суму позики, а також суттєво розширив перелік цілей, на які можуть залучатися пільгові кредити.
На початок цього року в Україні було зареєстровано майже 1,9 млн ФОПів. Якщо вірити опитуванням, то потенційна потреба у таких кредитах – кілька мільйонів. Натомість за лютий-травень в рамках програми було видано лише 546.
Проблема в тому, що держава лише компенсує різницю між ринковою і пільговою кредитними ставками. А всі ризики щодо повернення коштів несуть лише банки. Відтак, фінансисти виставляють до претендентів на пільгові кредити такі ж умови, як і до отримувачів звичайних кредитів.
Як результат, за даними Спілки українських підприємців, більше 40% підприємців не мають можливості внести банківську заставу. А відтак, автоматично викреслюються з переліку претендентів. І це цілком логічно, адже і зараз рівень «поганих» кредитів по системі сягає майже 50%. Подальше нарощування цього показника вже загрожуватиме стабільності банків.
Аби розморозити кредитування, Мінекономіки має активізувати роботу з видачі державних гарантій для малого і середнього бізнесу. Тоді банки, маючи гарантії, будуть активніше видавати кредити.
Чому кредитна підтримка бізнесу важлива для економіки?
Малий бізнес відіграє важливу соціальну роль. Оскільки забезпечує левову частку зайнятості населення. Скорочення малих підприємств спровокує лавиноподібне збільшення безробіття. Тож держава змушена буде збільшувати витрати на соцпідтримку. Крім того, це погіршить фінансове становище населення. Про пожвавлення споживчого попиту, яке підтримує економіку не буде навіть йтись.
Звичайно, наведені приклади – не вичерпний перелік проблем. Саме на керівникові Міністерства економіки, торгівлі і сільського господарства лежить левова частка відповідальності в забезпеченні виходу економіки України з кризи. Потрібні кроки, що в комплексі вирішують наявні проблеми, тому часто-густо міністру Петрашку прийдеться брати чий-то бік в конфлікті інтересів «держава vs окремі великі бізнесмени». Пройти поміж краплинками не вдасться – в сьогоднішній ситуації немає місця гібридним рішенням на кшталт «і вашим – і нашим». Потрібна воля та державницькій підхід. Якщо це вдасться, матимемо шанс утерти носа МВФ з його песимістичним прогнозом щодо ВВП України.
Інна Михайлівська, для «Главкома»
Коментарі — 0