Президент вважає прем’єра «непоганим»
11 червня минуло сто днів з моменту, як на зміну «піонерському» уряду Олексія Гончарука, який не виправдав сподівань президента, прийшов «солідніший» уряд Дениса Шмигаля.
Власне, зміна уряду стала переломним моментом президентства Зеленського. Фактично ставка на нові обличчя була визнана помилковою і замість мрійників на самокатах у владу почали повертати так званих міцних господарників. За великим рахунком, Гончарука міг замінити навіть такий діяч епохи Януковича, як Сергій Тігіпко. Зеленський навіть з деяким жалем нарікає, що не міг призначити його прем’єром через люстрацію. Тому вибір впав на маловідомого Шмигаля, який раніше чергував роботу в Львівській обладмінстрації та бізнесі, зокрема, на підприємствах Ріната Ахметова.
До команди Зеленського Шмигаль пристав вже після президентських виборів – в серпні 2019 року президент зробив його головою Івано-Франківської ОДА. Він, на відміну від багатьох губернаторів першої хвилі, справив на Банкову добре враження. Настільки добре, що в березні цього року отримав в уряді посаду віцепрем’єра-міністра розвитку громад і територій. А вже за місяць очолив уряд.
Причому звільнення попереднього Кабінету міністрів та призначення нового відбувалося в авральному режимі. В перші ж дні прем’єрства Шмигаль втрапив у скандал, заявивши на телеефірі, що Україні треба подавати воду до окупованого Криму, але згодом став набагато обережнішим в висловлюваннях.
Сто днів уряду Шмигаля важко оцінювати за традиційною шкалою, оскільки майже одразу після його призначення країна пішла на «коронавірусний» карантин і ті планові фінансові показники, які були прописані в бюджеті, об’єктивно полетіли шкереберть. Замість запланованого скромного росту ВВП Міжнародний валютний фонд очікує його падіння в 8%. Втім тут Україна не надто вибивається зі світових трендів – наприклад, в Італії економічні прогнози ще песимістичні, там падіння ВВП оцінюється двозначними цифрами.
«На нас була покладена значно більша відповідальність, якщо порівнювати з попередніми періодами, попередніми урядами, – оцінив прем’єр перші сто днів уряду. – Ми зіштовхнулися з викликами, яких світ ніколи не бачив».
Втім навіть на такому екстремальному фоні можна спробувати оцінити, що вдалося другому уряду президента Зеленського та прем’єру Шмигалю особисто, а що ні.
Перемоги. Втримали ситуацію
Попри без перебільшення катастрофу з наповненням бюджету, яка стала очевидною ще за минулого уряду і лише поглибилась під час карантину, уряд справився зі своєчасною виплатою зарплат, пенсій та інших соцвиплат. Стабільно після деякого знецінення тримається і національна валюта. Були проблеми з виплатою обіцяних 300% доплат медикам, які мають справу з коронавірусом, але в цілому, враховуючи непрості умови, уряд впорався. Незрозуміло тільки за рахунок чого, враховуючи вищезгадану діру в бюджеті.
Перемовини йшли давно, але саме за цього уряду була затверджена нова програма співробітництва з МВФ в $5 млрд, з яких вже виділено транш у $2,1 млрд. Щоправда, цю заслугу на себе перетягнув президент і якоюсь мірою це справедливо – саме за його наполяганням Верховна Рада змогла проголосувати закони про продаж землі та неможливість повернення банків колишнім власникам, без яких домовленостей з МВФ не було б. Хоча супротив парламенту був шаленим. Той факт, що цей транш був збільшений на $200 млн та вперше в історії буде направлений безпосередньо до бюджету, а не в золотовалютні резерви, ніби має тішити. Але, з іншого боку, ще раз свідчить про величезні проблеми з державною казною. Так само, як з МВФ, цей Кабмін завершив або продовжив інші ініціативи «попередників» – програму «Велике будівництво», на яку збирається виділити 100 млрд грн, або запровадження системи відеофіксації на дорогах, яка запрацювала з 1 червня.
Уряд багато критикували за надто раннє і жорстке запровадження карантину з зупинкою громадського транспорту, але треба визнати, що ці кроки призвели до досить помірного розповсюдження захворювання без великих спалахів. Така ситуація дозволила не перевантажити медичну систему, чого так побоювалась влада.
Кабмін оперативно створив фонд для боротьби з наслідками коронавірусу розміром 65 млрд грн, половину якого вже витрачено. Але знову ж таки в боротьбі з коронавірусом усі лаври дістаються не Шмигалю, а схильному до самопіару міністру охорони здоров’я Максиму Степанову з його щоденними брифінгами та головному санітарному лікарю Віктору Ляшку, який за час епідемії став настільки пізнаваним, що його кандидатуру почали розглядали у контексті виборів мера Києва.
Ще однією перемогою нового уряду є те, що він вперше долучений до Мінських перемовин. У засіданнях Тристоронньої контактної групи бере участь Олексій Резніков, який посів новостворену посаду віцепрем’єра – міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Поразки. На других ролях
А тепер – про те, що не додає уряду Шмигаля балів. Нинішній Кабмін четвертий місяць працює в умовах кадрового некомплекту. Лише минулого пленарного тижня Верховна Рада закрила вакансію міністра культури, але досі немає повноцінних очільників міністерств екології (яке треба створювати заново) та освіти. Ніяк не визначаться депутати і з «промисловим» віцепрем’єром. Не кажучи вже про те, що не відбувається конкурсний відбір на низку посад рангом нижче.
При цьому вже за перші сто днів уряд встиг зазнати втрат. Лише місяць пропрацював міністр охорони здоров’я Ілля Ємець, який не знайшов порозуміння з колегами щодо нюансів карантину. Ненадовго вистачило і міністра фінансів Ігоря Уманського, який викрив тіньові схеми у податковій та митниці, але не дочекався відповідної реакції прем’єра. Фактично згодом уряд визнав правоту Уманського: вже після його звільнення позбавили посад і керівників фіскальних органів, яких він критикував, – Сергія Верланова та Макса Нефьодова.
Перманентно на фоні чергових резонансних скандалів активізуються розмови про звільнення незмінного міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, але той, здається, переживе ще не одного прем’єра. Шмигаль відверто захищає голову МВС, запевняючи, що він в управлінні кризою «демонструє хороший досвід і хороші якості».
Кадри – важлива, але все-таки не головна вада цього уряду. В своєму останньому інтерв’ю президент Володимир Зеленський дуже щиро та безпосередньо розповів про процес звільнення попереднього Кабміну Гончарука. Ця розповідь лише підтверджує те, що і так було зрозуміло раніше, – Банкова просто не вважає ані прем’єра, ані уряд самостійними гравцями. Якщо президент прямо називає голову свого Офісу «другою людиною в державі», забуваючи, що взагалі-то є ще прем’єр та голова Верховної Ради, погодьтесь, це показово. З уст Зеленського Шмигаль лише удостоївся слова «непоганий».
Навіть кастинг кандидатів в міністри відбувається саме на Банковій – стовідсотковою людиною Шмигаля в уряді можна назвати хіба що міністра Кабінету міністрів Олега Немчінова, з яким вони знайомі по роботі у Львівській ОДА. Та навіть ця персона свого часу викликала опір «слуг народу», коли з’ясувалось, що на президентських виборах той був активним «порохоботом».
Таке ставлення президента до уряду, як до такого собі придатку Банкової, передається і депутатам президентської фракції. Вони сприймають прем’єра як «хлопчика для биття» і з задоволенням влаштовують йому прочуханки. Зокрема, так було під час презентації програми уряду, яку нардепи обізвали «рефератом» та відправили на доопрацювання. В принципі, декларативність цієї програми можна зрозуміти, бо на час її написання було незрозуміло, скільки триватиме карантин, відповідно, чи запрацює економіка і так далі. У Кабміна є другий шанс – найближчим часом в Раді буде розглянута друга, більш детальна, версія програми. Вона складатиметься з двох частин – антикризових заходів та довгострокового планування.
Проте співрозмовники в «Слузі народу» кажуть, що депутати пропрезидентської фракції не палають бажанням підтримувати навіть доопрацьовану програму уряду. Переконувати їх це зробити нібито має особисто Зеленський – це зайвий раз демонструє повну залежність уряду від Офісу президента. Затвердження програми парламентом дасть уряду річний імунітет, але матиме, скоріш, психологічний ефект. Бо в уряду Гончарука, нагадаємо, такий імунітет був, але це йому не допомогло.
В принципі, така повна залежність Шмигаля дозволяє йому зняти з себе частину відповідальності – що взяти з прем’єра, якому призначають міністрів зверху? Але і на роль жертви він цілком може підійти, якщо «слугам народу» з їхніми рейтингами, які падають, ближче до місцевих виборів доведеться спускати пару.
Коментарі — 0