Афіші з помилками: де проколовся Monatik? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Під впливом російської мови багато хто ставить помилкове закінчення іменників та прикметників у місцевому відмінку множини в конструкціях із прийменником «по». Зараз цю помилку в стрічці новин можна побачити особливо часто. Наприклад: «Ворожі ракети стріляють по українським містам».

В українській мові треба вживати закінчення -ах/-ях: стріляють по містах, ганяють мотоциклами по лісах, дають по зубах, ходять по родичах, збираються по суботах, нишпорять по кишенях, розкладають по поличках, тріщить по швах тощо.

Але завжди знайдуться ті, хто доводитиме, що можна взагалі не вживати «по»: «летять у міста», «ганяють лісами », «дають у зуби». Можна і так, і так, а ось «ходити до родичів» і «щосуботи» не дорівнює «по родичах» і «по суботах», бо можна якусь суботу й пропустити, а «по родичах» означає, що в гості не до однієї сімʼї.

Звісно, є конструкції, в яких уживання прийменника «по» справді ненормативне: «надіслати по місцю проживання», «продавати по собівартості», «працювати по професії» тощо. Правильно буде «надіслати за місцем проживання», «продавати за собівартістю», «працювати за фахом».

Але із «за» теж треба бути обережними. Наприклад, гіперкореції можна припуститися у сполуках «робити по порядку / по черзі», «впізнати по очах», «товариш по нещастю», «рідний по матері» тощо. Не «за порядком», не «за чергою», не «за очима», не «за нещастям» і не «за матірʼю». Інакше й «імʼя по батькові» мало би бути «імʼя за батьком».

Будьмо грамотними.

• 1 •

Марія Олександрівна, Київ: Дуже часто отримую повідомлення від «Райффайзен Банку» з численними помилками. Пропоную порушити це питання публічно, адже на телефонні звернення ця фінансова установа вперто не реагує. Пані Ольго, підкажіть, будь ласка, як би банк мав грамотно повідомляти своїх клієнтів у випадку, що на скриншоті.

На знятку (скриншоті) написано: «Важливі зміни по тарифам смс інформування». Там помилок декілька, але розберімо спочатку не орфографічну, а граматичну. Сьогоднішня мовознавча замітка якраз присвячена цій темі: у місцевому відмінку треба вживати -ах, -ях замість -ам, -ям. Але у випадку на скриншоті треба було б написати «Важливі зміни щодо тарифів» (або «стосовно тарифів»), а не «по тарифах». А орфографічна помилка – «смс інформування» (пропустили дефіс).

• 2 •

Маріанна П., Київ: Заслужений артист України Monatik вирушає у всеукраїнський тур з новою концертною програмою «Вічно танцююча людина». Знаю, що ви любите такі дієприкметники, але, погодьтеся, що це точно не звучить геть по-українськи. Допоможіть Монатіку бути не лише танцювати, а й бути грамотним.

Схоже, що це не запитання, а докір. Утім, розберемо. У цьому випадку фокус не на ознаці, а на процесі, тому звучить не по-українськи. Багато хто не знає або не розуміє, що табу на слова з -аюч-, -уюч- стосуються вживання їх у ролі дієслова. Наприклад, «дихаючий свіжістю». Тут потрібно замінювати підрядним реченням: той, що дихає свіжістю. А в ролі прикметника цілком можна  вживати «дихаючий» (наприклад, дихаюча тканина, а не тканина, що дихає). Не «Співаючі в терні», а «Ті, що співають у терні»; не «Вічно танцююча людина», а «Людина, що вічно танцює». Розумію, що «танцююча людина» – коротше та зручніше, але це помилка.

• 3 •

Юлія Ткач: У рекламі шампуню почула «сяйливе волосся». Тепер так заведено казати замість «сяюче»? 

У Караванського є навіть «сяйни́стий». Це все новотвори (оказіональні неологізми, ковані слова). Можна вживати будь-яке: волосся сяйливе, сяйнисте, сяюче. (Головне, щоб не «сяяльне».) Слово «сяючий» є у словниках.

• 4 •

Валерій М.: Допоможіть, будь ласка, бо щось я перемудрував. Чи правильно тут змінюються закінчення: Мама з двома книжками йдЕ додому – Мама з двома синами йдУТЬ додому. Тобто орієнтуємося на кількість людей?

Орієнтуємося не на кількість, а на рівність (співставність). При складеному підметі, вираженому прийменниковим сполученням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку, присудок ставимо у множині, якщо він вказує на рівність осіб. Мама і сини – рівні, а книжку і маму протиставляти не можна, тому там буде в однині. Однак є випадки, де йдеться тільки про істот: «Він з другом пішов до бібліотеки», і друг тут лише супроводжує, тому неправильно буде казати «Він з другом пішли до бібліотеки». Якщо ж друг мав на меті відвідати бібліотеку не за компанію, то речення треба було б формулювати так: «Вони з другом пішли до бібліотеки».

• 5 •

Сергій Голубятников: У Черкасах на лайтбоксах один державний діяч радить частіше ПОсміхатись. І на фото він дійсно радше глузує... Шановна пані Ольго, підтвердьте, чи так все однозначно у парі усміх – посміх? Можливо, ви вже висловлювались на цю тему? Дякую!

Багато хто зараз відмахується від цього припису як від мовностилістичного міфу, що його буцімто вигадав Борис Антоненко-Давидович. Він справді писав про це у своїй праці «Як ми говоримо», спираючись на народний слововжиток та мовлення класиків. Але й сучасний тлумачний академічний словник для слова ПОСМІШКА першим значенням подає «глузливий вираз обличчя». Ось як його вживала класикиня Грицько Григоренко (хто не знав, це жінка): «Йван похвалявся її побити за посмішку, вона ж йому сказала, що не винувата ні в чім». І тільки другим значенням словник подає «те саме, що усмішка», ілюструючи прикладами з творів лише радянських письменників. До речі, в російській мові, навпаки, наше «посмішка» – це «усмешка». «Усмішка» та «усмешка» – міжмовні омоніми.

• 6 •

Світлана Біла: Які стилістичні відтінки у вжитку мають словосполучення «під’єднати інтернет» та «увімкнути інтернет»? «Під’єднати інтернет» стосується передусім (чи тільки) технічного / фізичного приєднання до мережі (кабель, пристрій), тоді як «увімкнути інтернет» – активації послуги або доступу? Один із дописувачів дорікнув, що слід вживати «надати доступ», а не «увімкнути» або «під’єднати». Якої ви думки?

«Підʼєднати» та «увімкнути» я вживаю замість кальок «підключити / включити». Не тільки в контексті інтернету, а й електроживлення тощо. Щодо «надання доступу» – це зовсім не обовʼязкова заміна для «увімкнення». Якщо людина вчасно не заплатила за інтернет, їй його вимкнули. Коли вона сплатила, їй інтернет увімкнули, тобто надали (повернули) доступ. Це все синонімія. А от між «підʼєднати» і «увімкнути» є певна різниця. «Підʼєднати» – це коли провайдер проводить кабель у будинок користувача, а увімкнути інтернет можна і дистанційно.

• 7 •

Олег Ромашко: Чи є в українській мові слово «чутно» чи замість нього треба вживати тільки «чути»? Наприклад, «чутно спів соловʼя». Мені знайома вчителька української доводить, що «чутно» – це калька з російського «слышно», і радить його не вживати.

У значенні присудкового слова його можна вживати. У народі взагалі часто кажуть «чутно́» (з наголосом на останній склад). Погляньмо, як уживали його українські письменники. Панас Мирний: «Старшинування ще дужче гнітило Максима... Треба стерегтися, щоб не чутно часом горілки...»; Михайло Коцюбинський: «Дме сильний.. вітер, і море так шумить, що навіть крізь зачинені двері чутно у хаті»; Леся Українка: «[Руфін (кидається їй назустріч. З докором, в якому більше чутно біль, ніж досаду ):] Прісцілло! як же можна?..» 

• 8 •

Тарас Квасоля: На вулиці чи надворі? Багато хто з редакторів виправляє перше на друге. Але в одній книжці, яку редагувала поважна редакторка, всюди вживається «на вулиці». То, мабуть, не помилка?

Ми, редактор(к)и, теж помиляємося. В українській мові є прислівник «надворі», якому і треба віддавати перевагу. В російській мові такого немає (є «на улице» і «на дворе»: «На дворе трава, на траве дрова»). Утім, це не означає, що українською не можна казати «на вулиці», адже приходимо ми «з вулиці». Тож можна бути і «надворі», і «на вулиці» – питання смаку. Це як із «якщо б» і «якби»: наче ж є окремі сполучник «якщо» і частка «б», але маємо гарнісінький сполучник «якби», а «якщо б» сприймається суголосним із російським «если бы». Як і «на вулиці» – «на улице».

• 9 •

Яна Теліжна: Добрий день. Не подобаються слова «гармошка» і «матрьошка». Чи є українські відповідники?

Назва інструмента – гармонь. Розмовна українська назва – гармонька. Улас Самчук: «Гармонька коштувала три копійки, а сопілку можна б за дві купити, але матері здавалось, що то коштує сороківку»; Іван Багряний: «Не гармонька, а цілий тобі музикальний трест». Гармоньку створив не росіянин, а чех. Наприкінці XVIII століття інженер Франтішек Кіршник жив у Росії, де й створив цей інструмент, представивши його під чеською назвою «гармоніка». А от «матрьошка» – це лялька російської культури (хоча й поцуплена з японської). Не вважаю, що «матрьошку» треба українізувати. Хоча зукраїнізована назва давно є: мотрійка.

• 10 •

Акіта Володимирівна: Серіал «Тиха нава». Кращого слова для короткої характеристики персонажа Жоніна як «мент» або «мєнт» (?) я не знайшла. А чи можна утворити фемінітив? Щоб охарактеризувати персонаж Анастасії Пустовіт. Дякую. 

Ментівка (як від кат – катівка). І не персонаж, а персонажка. Будьмо послідовними.

«Главком»