Іліян Василєв: Україна має вдалий час для укладання довгострокових газових договорів

Війна Росії проти України, окрім всього іншого, стала хорошим лакмусовим папірцем для відносин нашої держави з її міжнародними партнерами. Багато з них займають досить чітку позицію, підтримують Україну і на словах, і на ділі, однак є й такі, що продовжують посилати неоднозначні сигнали. У другій групі країн – Болгарія, яка нещодавно вкотре підтвердила, що не буде надавати Україні військову допомогу. Раніше, Софія заявила про підтримку антиросійських санкцій, однак при цьому висловила побажання: обмеження не мають стосуватися російських газу і нафти. Очевидно, існують певні причини, які не дають болгарській владі зайняти активнішу позицію як щодо підтримки України, так і щодо санкційної політики ЄС. Власне про такі причини «Главком» поспілкувався з послом Болгарії в Росії (2000–2006) Іліяном Василєвим.

На початку цього місяця болгарський прем’єр-міністр Кіріл Петков коментуючи перспективу введення санкцій проти російських нафти і газу сказав буквально таке: «Болгарія підтримає всі види обмежень проти Росії, тому що ми дійсно проти війни, але щодо нафти та газу, можливо, ми попросили б виняток… У нас зараз немає альтернатив, ми надто залежні». Наскільки все погано з цією залежністю?

Торік залежність Болгарії щодо російського газу становила 93%. Цей показник не завжди був таким високим. Наприклад, у 2019 році залежність впала до 79%. Попри це, цю проблему, з технічної точки зору, в принципі, цілком можна вирішити. Справа в тому, що Болгарія споживає трохи більше 3 млрд куб. м газу на рік. А це не є тією кількістю, альтернативу якій не можна знайти. По-перше, ми маємо договір на постачання 1 млрд. куб. метрів газу на рік із Азербайджаном. По-друге, ми можемо отримувати додатковий азербайджанський газ. І по-третє, ми маємо можливість отримувати газ із СПГ-терміналів Туреччини та Греції, обсяги якого можуть повністю покрити наше споживання. Тобто, з технічної точки зору, ми можемо повністю обійтися без російського газу.

Слова ж прем'єр-міністра Петкова продиктовані тим, що наразі, коли обговорюється ембарго на російські енергоносії, ми перебуваємо в ситуації, коли не маємо фізичної можливості обійтися без російського газу. У нас до кінця цього року діє договір із «Газпромом».

А яка ситуація із нафтовою залежністю?

Наразі залежність Болгарії від російської нафти становить десь 65%. Але, на відміну від газу, зменшити залежність щодо нафти для нас, як і, в принципі, для всього ЄС, буде легшим завданням. Тому, якщо ЄС ухвалить рішення про накладення ембарго на російські енергоносії, воно спочатку буде стосуватись імпорту нафти. Для деяких держав, як, наприклад, Словаччини, Чехії та Угорщини, це створить певні проблеми, оскільки вони розраховують здебільшого на нафтопровід «Дружба». Але, у будь-якому разі, нафту, на відміну від газу, можна без особливих проблем замінити. Можемо порівняти. Залежність Європи від російської нафти становить близько 3 млн. барелів щодня. У відсотковому співвідношенні щодо всіх постачань нафти до Європи це становить 3%. Залежність Європи від російського газу – 40%. Тобто навіть якщо говорити про те, що залежність ЄС від російської нафти є великою – вона не така велика, як від російського газу. Ще одним фактором, який впливає на швидке позбавлення залежності Європи від російського газу, є наявність СПГ-терміналів. У Німеччині, яка є одним із найбільших споживачів російського газу, немає цих терміналів.

Наразі залежність Болгарії від російської нафти становить 65%, газу – 93% (фото: AFP)

Наразі ми бачимо, що у наступному пакеті санкцій ЄС не буде відмови від російських нафти та газу…

Справа в тому, що дуже важко прийняти рішення, ефект якого обов'язково можна буде побачити вже завтра. Також треба розуміти, що європейські економіки не можуть миттєво відмовитися від російських енергоносіїв, не маючи при цьому альтернативи. Для того, щоб замінити джерела постачання нафти необхідно мінімум 20-30 днів. З газом ще складніше, через те, що він надходить із Росії, в основному, трубами. А із СПГ-терміналами ситуація поки що не дуже. У найкращому положенні тут поки що знаходяться Португалія, Іспанія та Польща.

Ще одна проблема для європейських країн: коли вони хочуть зменшити свою залежність від російських нафти та газу, вони також мають думати про те, щоб не зашкодити інтересам своїх громадян та бізнесу. Тому європейським урядам – особливо німецькому – доводиться балансувати між відчуттям провини за те, що в Україні йде війна, яка стала можливою, зокрема, й через їхню позицію, та інтересами своїх виборців. Проте ми бачимо, що вони починають діяти. Наприклад, ті ж німці уклали великий довгостроковий договір із Катаром про постачання скрапленого газу.

Тобто зараз приймаються рішення, які не можуть дати результат вже завтра. Санкції проти нафти та газу не мають негайної дії. Навпаки, у найближчій перспективі вони можуть підвищити ціни на нафту і цим збільшити прибуток у скарбницю Путіна. Але немає сумніву, що те, що сьогодні роблять європейські країни – це довгострокова політика спрямована на позбавлення енергетичної залежності від Росії.

Віцепрем'єр-міністр, міністр фінансів Болгарії Асен Василєв нещодавно заявив, що Болгарія не продовжуватиме довгостроковий контракт на купівлю російського газу, який закінчується 31 грудня 2022 року. Наскільки серйозно налаштована Болгарія?

Досить серйозно. І прем'єр Пєтков, і Асен Василєв правильно кажуть, що в умовах війни ми не можемо вести переговори про укладання нового довгострокового договору з «Газпромом». Поки триватиме війна, жодного довгострокового договору з Росією не може бути підписано. Найімовірніше ми будемо укладати довгострокові договори з іншими можливими постачальниками. При цьому питання полягає в тому, чи нам потрібно повністю відмовлятись від російського газу. Його слід розглядати в контексті загального рішення, яке ухвалить ЄС, бо якщо ЄС збереже своє рішення щодо зменшення споживання російського газу на дві третини до кінця 2022 року, це означає, що ми також зменшимо закупівлю російського газу на дві третини. І маючи вже домовленості з неросійськими постачальниками, ми можемо домовлятися про цю одну третину з Росією. Але тепер на наших умовах. Тобто Болгарія навряд чи повністю відмовиться від російського газу – швидше зменшить монополію «Газпрому» на своєму газовому ринку. Немає сенсу повністю відмовлятися від російського газу та купувати дорожчий альтернативний газ. Але є сенс купувати російський газ у менших кількостях та за меншу ціну.

До речі, у контексті пошуку альтернативи російському газу, якою є ситуація з газовим інтерконектором Греція-Болгарія?

Ситуація навколо нього залишається досить цікавою. Справа в тому, що Росія, як і у випадку із зупинкою газопроводу Nabucco, поставила тут собі завдання якщо не повністю зупинити його, то максимально перешкоджати його будівництву та запуску. І робилося це, зокрема, й із залученням болгарських олігархів та політиків, включаючи колишнього прем'єр-міністра. Ці зусилля продовжуються і сьогодні через грецьку компанію-виконавця проекту Avax Group. Дуже дивним є те, що попри те, що з початку року їй нараховуються багатомільйонні неустойки, які вона повинна платити через затримки запуску інтерконектора, вона все одно не прискорює будівництво. Але, хороша новина полягає в тому, що в будь-якому випадку, до початку нового опалювального сезону, тобто у вересні цього року, інтерконектор працюватиме. Погано те, що це не станеться до 1 липня.

Якою є перспектива південного аналогу «Північного потоку-2» – «Турецького потоку-2»?

Я не вірю в те, що його використання для постачання російського газу до інших країн, особливо до Сербії, припиниться. Ситуація тут проста. І Сербія, і Угорщина та решта могли б замінити російський газ, якби мали альтернативу. Але вони наразі її не мають. Такою альтернативою для них міг би бути азербайджанський газ, однак проблема тут полягає в тому, що Росія сильно стимулює італійців, щоб ті брали усі можливі кількості газу з «Південного газового коридору», які могли б поставлятися до Сербії, Угорщини, Словаччини, Румунії, а також України.

Чи зможе Росія надалі використовувати 90% потужностей «Турецького потоку-2», на які вона розраховувала від початку?

Думаю, що навряд. «Турецький потік-2» – це проблема, оскільки він дає монополію. По ньому протікає монопольний газ. Зараз від Болгарії до Сербії «Турецьким потоком-2» може виходити лише 10% неросійського газу. Але може бути й більше, якщо Єврокомісія накладе ембарго на транзит цим газопроводом для того, щоб не більше 1/3 газу, що поставляється по ньому, була російською.

Чи може Україна розраховувати на болгарський маршрут для імпорту газу з Азербайджану чи, на приклад, СПГ із Греції?

Україна та Молдова мають можливість отримувати і азербайджанський газ та СПГ через Болгарію. Можливо, не зараз, оскільки в Україні йде війна, але вона має думати про час після війни. І я певен, що Україна вціліє. Так, вона може бути пораненою, але точно вціліє.

Раніше Болгарія, точніше російське лобі в ній, всіляко перешкоджали тому, щоб неросійський газ потрапляв до України через болгарську територію. Приміром, той же «Булгартрансгаз» (болгарська державна компанія, яка займається головним чином зберіганням і транспортуванням природного газу – ред.) говорив, що потужності болгарської ГТС використовуються російським «Газекспортом» і тому він не може їх надати для транспортування газу в Україну. Наразі він має все менше можливостей для цього.

Також зараз зручний момент для того, щоб Україна отримувала преференційні тарифи в рамках європейської програми з енергетичної безпеки.

Я б радив «Нафтогазу» зараз укладати довгостроковий договір із Азербайджаном на постачання газу. І якщо він побачить «тісні» місця – наприклад, дуже високі тарифи – нехай звертається до ЄС і каже, що йому потрібна його допомога. Зараз для України дуже вдалий час, який їй необхідно використовувати для довгострокових газових договорів: і Єврокомісія, і США відчувають провину за те, що відбувається у вашій країні. Якщо ви створите газовий міст із США, який буде прив'язаний, приміром, до Henry Hub (газорозподільний центр, розташований у штаті Луїзіана, який відіграє провідну роль у формуванні цін на природний газ у США), то ніхто не зможе його зупинити. І для вас зараз може бути сформована хороша ціна, яку сьогодні не отримує ні Туреччина, ні Сербія, і ніхто інший... Цей газ може надходити через Болгарію в Україну «Трансбалканським газопроводом», але для цього треба говорити напряму. Нехай Зеленський говорить із Петковим про те, що він хоче, щоб американський чи азербайджанський газ надходив в Україну через Болгарію. І я не думаю, що Петков йому відмовить.

Болгарія є майже єдиною країною в ЄС, яка відмовляє у наданні військової допомоги Україні. В чому причина такої позиції?

Так, офіційна позиція Болгарії є такою. Але, попри це, ми дуже багато постачаємо до України неофіційними каналами. Зокрема через Польщу, США. Ми ніколи раніше не експортували більше зброї, ніж протягом останніх трьох місяців. Але знову ж таки, ми не можемо це робити так, відкрито, як інші європейські держави, оскільки це різко активує у нас росіян. Ви ж пам'ятаєте, як вони підривали наші склади? Безвідносно цього, зараз з боку місцевої п'ятої колони йдуть просто потворні атаки на уряд і особисто на прем'єра Петкова. Продовжується інформаційна обробка болгарського суспільства. Ось, на приклад, нещодавно запустили «гібридку» про те, що згідно з соціологічним дослідженням, 84% болгар є проти прямої допомоги Україні. Насправді жодного такого дослідження не було. Те, що дійсно було, це опитування, яке робилося кілька днів тому агенцією «Тренд». При цьому, що цікаво, і в ньому була маніпуляція. Так, єдиним питанням, яке в ньому стосувалося України, було таким: «Чи вважаєте ви, що НАТО необхідно безпосередньо втручатися у військовий конфлікт з Росією на стороні України»? По-перше, у питанні йдеться про конфлікт, а не про війну. По-друге, ставиться свідомо неправильне питання. «Втручатися у військовий конфлікт» означає, що НАТО направлятиме в Україну свої війська, чого не може бути тому, що Україна не є частиною Альянсу. При цьому в опитуванні ніхто не питав: «Ви за чи проти військової допомоги Україні»? І якби питання ставилося таким чином, я впевнений, відповідь була б зовсім іншою. Але є маніпуляція і російське посольство тут із радістю її підхоплює та використовує у своїй пропаганді: «Болгарський народ із нами»! Але це справжнісінький фейк. Як і те, що більшість болгарського суспільства – русофіли. Ідейних русофілів Болгарії – не більше 10% і вони не становлять великої небезпеки. Найбільш небезпечні ті, основою русофільства яких є російські гроші, користь, корупція. Але якщо зменшити присутність у Болгарії російської нафти та газу, та прибрати корупцію, цей тип русофільства просто пропаде. І залишаться лише ті 10%.

Більшість з таких людей – не русофіли, а заплутані, оскільки в більшій частині загальнонаціональних ЗМІ, з яких вони отримують інформацію, так чи інакше, присутній російський вплив.

І ось за таких умов болгарському уряду доводиться приймати рішення і про НАТО, і підтримку України. Прем'єр Петков, на жаль, не має більшості в парламенті і змушений балансувати між різними силами, частина з яких є його партнерами по коаліції. А для нас необхідно, щоб він залишався навіть у такому балансуючому становищі і на чолі уряду, аніж був повалений і були нові вибори.

Ігор Федик, для «Главкома»