Житньому ринку – 45. Історія одного з найдавніших діючих ринків Києва
Житній ринок був відомий ще з часів Київської Русі
Сьогодні, 24 травня, Житній ринок святкує свій 45-й день народження. З цієї нагоди «Главком» попонує пригадати історію найстарішого ринку столиці, що є справжнім серцем Подолу.
Житній ринок був відомий ще з часів Київської Русі. Він розташовувався на Подолі поблизу ремісничих районів Кожум’яки та Гончаров. Річка Глибочиця розділяла площу Житнього ринку на дві частини.
Навколо площі у 1-й половині ХІІ століття на кошти торговельно-ремісничих об’єднань були збудовані храми, зокрема, церква Богородиці Пирогощі (Києво-Подільський Успенський собор).
Про важливе значення Житнього ринку говорить той факт, що, починаючи від 15 століття, він був головним торговим центром міста. За часів Київської Русі тут проходили багатолюдні віче, а в період магістратського правління влаштовувалися народні гуляння з карнавальним сходженням на гору Щекавицю.
Ринок був розтягнутий по всьому кварталу, його епіцентр знаходився на нинішньому місці автостанції Поділ. Двічі на рік тут проводились ярмарки, куди з’їжджалися не тільки київські торговці, а й продавці з довколишніх та віддалених районів Києва. Житній й надалі був одним із головних ринків через близькість Дніпра та гавані.
10 квітня 1919 року ринок став одним із центрів Куренівського повстання проти більшовиків у Києві.
У 1980 році відкрили нову будівлю Житнього критого ринку, зведеного за проєктом архітекторів О.Моніної, В.Штолько і конструктора Б.Бернарського.
Проєкт комплексу спочатку передбачав будівництво восьмиповерхового корпусу готелю на 112 місць по сусідству з торговельним павільйоном з боку Верхнього Валу, а також реконструкцію прилеглої території. Однак пізніше стару забудову Подолу вирішили оголосити заповідною зоною, що вплинуло на майбутнє сприйняття ринку, розрахованого на інший простір.
На момент будівництва критого ринку на 1 350 торгових місць (плюс ще 600 на відкритому майданчику поряд з павільйоном) був найбільшим критим ринком в Європі. Через невеликого розміру ділянку вмістити на ньому стільки торгових точок виявилося неможливо і їх розподілили на декількох поверхах і балконах.
При роботі над проєктом автори намагалися створити цілісне сприйняття внутрішнього і зовнішнього вигляду будівлі. Для цього підняли частину покриття по довгих сторонах периметра, прибравши підтримуючі конструкції всередину. Що цікаво, товщина залізобетонної оболонки становить всього 5,7 сантиметра, а розрахунок міцності конструкцій, що уявляють собою складну нелінійну систему, проводився за допомогою спеціальних комп’ютерних програм.
З нагоди святкування 1500-річчя Києва у 1982 році фасад ринку оздобили металевим панно «Із варяг у греки» художника Анатолія Домнича.
Контраст із старою забудовою і відсутність простору навколо ринку не дозволяють сприймати його як окремий об’єкт. Крім того, в 1990-х він обріс суцільною смугою банерів і торговими прилавками, притуленими до павільйону.
Останнім часом обговорюється питання реконструкції Житнього ринку, яка може як знищити естетику споруди, включаючи тематичні панно, так і порушити його форми в спробі «осучаснити» будівлю.
Нагадаємо, на початку 2024 року Житній ринок було виставлено на аукціон, який планували у пришвидшеному режимі 25 березня. Початкова ціна оренди будівлі – 2,5 млн грн/місяць. Ресторатор Євген Клопотенко запідозрив, що переможець аукціону визначений заздалегідь, тож звернувся щодо цієї проблеми до мера столиці Віталія Кличка. Згодом стало відомо, що аукціон зі здачі в оренду найстарішого ринку Києві – Житнього, який був запланований на 25 березня, скасовано.
Раніше Житній ринок перебував в оренді у компанії німецького бізнесмена Флоріана Болена. У планах іноземця було створити фудкорт і пивний паб на другому поверсі. Місто судилося за розірвання договору через те, що той не платив оренду й так і не розпочав капітальний ремонт.
Читайте також:
Коментарі — 0