Голова Конституційного суду не задекларував землю в окупованому Криму, – «Схеми»

Голова Конституційного суду Олександр Тупицький у 2018 році став власником земельної ділянки у селищі Кореїз в окупованому РФ Криму, оформивши договір купівлі-продажу за російським законодавством, але не відобразив інформацію про це у своїй декларації про майно та доходи.

Про це йдеться у розслідуванні програми «Схеми».

Журналісти зазначають, що Тупицький ще до анексії Криму Росією в 2014 році володів маєтком та землею під ним у Кореїзі неподалік Ялти. Але у 2018 році він розширив свої володіння, оформивши ще одну ділянку біля будинку у свою власність. Про це свідчить офіційний документ, отриманий «Схемами» з Єдиного держреєстру нерухомості Російської федерації.

У липні 2018 року Тупицький (на той момент він був заступником голови КСУ) оформив договір купівлі землі площею 126 кв. м. у громадянина РФ Володимира Рисятова. У деклараціях Тупицького ані за 2018 рік, ані за 2019 рік немає згадки про те, що він став власником ще одного об’єкту нерухомості.

Подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації – це порушення, визначене статтею 366-1 Кримінального кодексу України. Саме цю статтю 27 жовтня Конституційний суд України на чолі з Олександром Тупицьким визнав такою, яка не відповідає Конституції України.

Окрім того, договір купівлі-продажу землі у Криму Тупицький оформив за законодавством Російської Федерації, його засвідчила Федеральна служба державної реєстрації, кадастру і картографії РФ.

При цьому, для українських посадовців законодавчо встановлені обмеження «на взаємодію з незаконними органами, створеними на тимчасово окупованій території», пояснює юрист, член Громадської ради доброчесності Роман Маселко.

«Суддя не має права вступати у будь-які відносини з окупаційною владою. Адже є стаття 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», і він як представник судової влади повинен дотримуватись позиції, що ці органи незаконні і купувати там якесь майно означає визнання їх легітимності», – розповів Роман Маселко.

«Окрім того відповідно до Кодексу суддівської етики суддя зобов’язаний і у професійному і у особистому житті демонструвати поведінку, яка підтримує довіру до судів та утримуватись від дій, які можуть завдати шкоди авторитету правосуддя. Очевидно, що придбання у 2018 році майна в Криму за законодавством окупантів є негідним вчинком для судді Конституційного суду, а отже містить ознаки проступку, несумісного зі статусом судді. За таке його можна звільнити, правда, це може зробити лише Конституційний суд двома третинами голосів», – додав він.

«Схеми» розшукали продавця ділянки. Володимир Рисятов повідомив, що Олександр Тупицький його сусід у Кореїзі – їхні вілли знаходяться поруч. «Неправильно були розмежовані ділянки», – розповів Рисятов. І пояснив, що вони з Тупицьким домовились оформити угоду купівлі-продажу за російським законодавством, хоча по факту «продажу не було».

Нагадаємо, Національне агентство з питань запобігання корупції на виконання рішення Конституційного суду України закрило доступ до реєстру декларацій.

Сьогодні ввечері, 28 жовтня, Конституційний суд оприлюднив рішення про скасування статті про недостовірне декларування.

Нагадаємо, 28 жовтня судді Конституційного суду поскаржились Зеленському на тиск з боку антикорупційних органів. 

Напередодні НАЗК заявило про конфлікт інтересів суддів Конституційного суду, які винесли рішення щодо антикорупційних норм. Агентство виявило ознаки декларування недостовірної інформації у двох суддів Ірини Завгородньої і Сергія Головатого.

Нагадаємо, 27 жовтня Конституційний суд визнав неконституційною статтю 366-1 ККУ, яка передбачає покарання за недостовірне декларування.

Представник президента в КСУ Федір Веніславський заявив, що рішення Конституційного суду проти антикорупційної інфраструктури можуть нести негативні наслідки для європейської інтеграції України.

Згодом в Офісі президента заявили, що Володимир Зеленський обов’язково використає своє право на законодавчу ініціативу, щоб відновити сталу та максимально ефективну роботу системи електронного декларування та невідворотність відповідальності за умисне порушення цих правил.