Від айтішниці до лідерки розколеної партії
Майже два роки тому лідер партії «Голос» Святослав Вакарчук заявив, що його місія «політичного провайдерства» виконана. Він склав повноваження голови партії та депутатський мандат. Замість нього партію очолила Кіра Рудик. Цей крок для політсили він назвав «переходом на новий рівень».
Натомість однопартійці заявили, що рішення Вакарчука було одноосібним, Рудик – його «ставлениця», і широкого обговорення її кандидатури не було.
Вже через рік половина нардепів фракції «Голосу» заявили про перевибори керівництва і звинуватили очільників партії та фракції у використанні політичної сили «як інструменту для задоволення власних інтересів, самопіару, звинуватили у підігруванні владі та олігархам, які намагаються знищити незалежну політичну силу». Згодом ця група депутатів утворила об’єднання «Справедливість» у Верховній Раді.
Крім внутрішньопартійного розколу, згодом у Кіри Рудик та партії відбулася поступова зміна ставлення до політичних конкурентів у парламенті, зокрема до «Європейської солідарності» та Петра Порошенка. Якщо у 2020 році Рудик називала Порошенка «більшим політичним ворогом за Зеленського», то у 2021 році уточнила, що він «не ворог, а конкурент». А вже на початку 2022 року вона зустрічала його в аеропорту «Жуляни» та була на засіданні Печерського суду, щоб підтримати «колегу і партнера» Порошенка.
Що цьому передувало? Восени 2021 року на позачергових виборах лідерка «Голосу» підтримала кандидата на посаду мера Харкова – голову фракції ЄС у Харківській облраді Олександра Скорика, хоча партія уникала розголосу цієї співпраці.
На початку лютого цього року Рудик заявила, що ДБР викликає її як свідка на допит у справі про можливу розтрату партійних коштів. Майже рік тому НАЗК призупинило держфінансування «Голосу» через виявлені порушення у звітах. Агентство виявило, що інформація про платежі на понад 1,3 млн грн на користь низки ФОПів є «недостовірною, оскільки не відповідає даним, що містяться у первинних облікових документах щодо предмету, строків та ціни наданих послуг». Також у висновку зазначається, що відомості звіту «не узгоджуються та спростовуються даними інших загальнодоступних джерел інформації».
Рух «Чесно» в рамках рубрики #ПортретНардепа аналізує дані з сайту Верховної Ради та з’ясовує, яким законотворцем є girl boss – так себе називає Кіра Рудик, які запити надсилає, до яких законопроєктів подає правки та якій тематиці присвячені її виступи у сесійній залі.
Шлях до Ради
На парламентських виборах Кіра Рудик ішла під №3 у списку партії «Голос» як член партії, на момент обрання була оформлена як ФОП. До обрання Рудик була IT-підприємицею, очолювала компанію Ring Ukraine, яку в лютому 2018 року купив за $1 млрд технологічний гігант Amazon. У Ring Ukraine, яка розробляє смарт-гаджети для безпечного житла, Рудик відповідала за операційні завдання, а також керувала PR та HR-департаментами.
На позачергових парламентських виборах партія «Голос» посіла п’яте місце з результатом 5,82%. Політсила отримала у Раді 17 мандатів за партійним списком, а також три мандати в одномандатних мажоритарних округах і сформувала фракцію з 20 депутатів, яку спершу очолив журналіст «Дзеркала тижня», № 8 у списку Сергій Рахманін. Згодом керівництво фракції перейшло до Ярослава Железняка, а після довготривалого внутрішнього конфлікту – до Олександри Устінової.
Виборча парламентська кампанія офіційно коштувала партії «Голос» 105 млн грн, поступившись за обсягом витрат лише кампаніям «радикалів» і «Слуги народу». Один списочник у Раді обійшовся «Голосу» в понад 6 млн грн – найдорожче з-поміж усіх партій, що потрапили до парламенту.
Після перейменування партії «Платформа ініціатив» на партію «Голос» її очолила Юлія Клименко. Вона також керувала виборчим штабом політсили. Коли парламентська кампанія завершилася, з’їзд обрав новим керівником Святослава Вакарчука, який пробув головою партії «Голос» менше року. За пів року до місцевих виборів 2020 року з’їзд обрав керівницею Кіру Рудик, яка, за словами Вакарчука, була «найкращим управлінцем у команді».
Вибори дійсно проявили менеджерські здібності Рудик. Рух «Чесно» неодноразово виявляв, як «Голос» подавав на виборах до ОВК та ТВК сумнівні кандидатури. Зокрема, на довиборах народного депутата на Франківщині, де партія мала квоту голови, за підписом Рудик подавалися до ОВК члени комісії, які затягували підрахунок. А член ТВК від «Голосу» під час виборів мера Харкова виявився адептом покійного Кернеса.
У Верховній Раді Кіра Рудик формально має лише одну керівну посаду – першої заступниці голови Комітету з питань цифрової трансформації. Крім того, Рудик входить у низку офіційних груп міжпарламентських зв’язків із Сінгапуром, Естонією, Великобританією, Австралією, Німеччиною, Швецією та Японією.
Про що говорить Рудик
За понад два роки роботи Верховної Ради ІХ скликання Кіра Рудик виступила 39 разів (з місця – 21, з трибуни – 18). Але суха статистика оманлива. Виявляється, у більшості випадків (28 разів), коли Рудик давали слово, вона передавала його колегам з фракції, повноцінних виступів не так багато.
Станом на початок осені 2021 року Рудик посіла 37-ме місце серед депутатів за загальною тривалістю виступів (2,9 години). Як показав аналіз виступів депутатів, у фракції «Голосу» основними спікерами є депутати Ярослав Железняк та Роман Лозинський, які мають 4,1 та 3,5 години промов відповідно.
На графіці представлена характеристика виступів депутатки Кіри Рудик, найчастіше вживані нею слова під час промов у Верховній Раді, кількість сказаних слів та середня кількість виступів протягом засідання.
Перший виступ Кіри Рудик у Верховній Раді ІХ скликання був 10 вересня 2019 року, під час обговорення законопроєкту від нардепів-«слуг» щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. Фракція «Голосу» тоді підтримала ініціативу і законопроєкт було ухвалено.
Вже майже через рік Кіра Рудик заявила з трибуни Ради про перехід фракції «Голосу» в опозицію до монобільшості, адже, за словами очільниці партії, їм доводиться постійно «боротися з брехнею», «конструктив не приносить користі», натомість «владі не потрібно допомагати – її потрібно змінювати».
«За рік ми побачили, що монобільшість зрадила цінностям, які декларувала. Ми побачили президента, який соромиться сказати, що Росія – це агресор. Ми побачили людей, які не тягнуть навіть на начальників відділів, яких жодна компанія не взяла б собі керівником відділу, а їх призначають міністрами, що будь-який поганий закон можна гарно назвати – і його проголосують у турборежимі», –заявила Рудик 17 липня 2020 року з трибуни парламенту.
На початку вересня 2020 року, коли в Білорусі розпочались масові акції протестів та страйки проти режиму Лукашенка, у Верховній Раді лідерка «Голосу» вимагала від президента Зеленського та влади заявити про чітку позицію України щодо підтримки свободи та громадян, а не тирана і терору: «Але як ми реагуємо як країна? Чому не чути позицію України з цього приводу? На жаль, нічого чіткого не сказав президент. Але ж ми з вами – Верховна Рада. Нас обирали вільні люди у вільній країні. Вони віддали нам голос, щоб ми могли говорити від їх імені. Так чому ж ми з вами мовчимо? Я хочу звернутися до депутатів з фракції «Слуга народу». Так, президент не виказав чіткої позиції з питання Білорусі».
Останній виступ Кіри Рудик із трибуни у парламенті був наприкінці 2021 року, тоді вона стисло охарактеризувала перебіг року, наголосила на кількох запроваджених локдаунах, які назвала «нокдаунами»:
«Як виглядає 2021 рік для українця? Перш за все – січневий нокдаун, люди повністю витратили ті заощадження, які в них були. Потім з’явилась вакцина, дай боже, вони вакцинувалися. Потім: осінній нокдаун, діти не пішли в школу, ціни на газ для підприємства зросли, а головне, що відбулося, що знизилась покупна спроможність людей і бізнес, по суті, став. Просто вдумайтесь, за рік роботи влада не зробила жодного кроку назустріч підприємцям».
Про що запитує Рудик
За весь час роботи Верховної Ради ІХ скликання Кіра Рудик надіслала лише один депутатський запит, він був колективний та адресований голові Комітету нацбезпеки Верховної Ради Олександру Завітневичу, міністру оборони на той час Андрію Тарану та колишньому віце-прем’єру, міністру з питань стратегічних галузей промисловості Олегу Уруському.
Даний депутатський запит, крім Рудик, підписали депутатки із фракції ЄС Ірина Геращенко, Софія Федина, Марія Іонова та Ірина Фріз. Його депутатки надіслали 24 вересня 2021 року і запитували про стан виконання оборонного держзамовлення на 2021 рік, а також вжиття невідкладних заходів для погашення заборгованості з виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ.
З усіх відповідей на депутатський запит у публічному доступі є лише лист від Уруського (відповідь Андрія Тарана є, але не прикріплена, відповідь Олександра Завітневича також без прикріплених додатків).
Віце-прем’єр-міністр на той час Олег Уруський у листі зазначив, що всі необхідні нормативно-правові акти були узгоджені із зацікавленими держорганами з урахуванням строків та вимог.
Основні показники державного оборонного замовлення затверджені в сумі 27,4 млрд грн. Станом на 1 жовтня 2021 року укладено державні контракти на суму 20,3 млрд грн (74,1%). Станом на 1 жовтня 2021 року у поточному році було укладено 85 контрактів на закупівлю товарів, робіт та послуг оборонного призначення.
Голосування Рудик
Наразі Кіра Рудик є співавтором 106 проєктів законів і 36 постанов, чинними актами стали лише 23 (прохідність 16,20%). Найбільше законопроєктів Рудик зареєструвала у 2020 році (75) та 2021 році (55).
Рудик подала поправки до восьми законопроєктів, всі вони були враховані: до законопроєкту щодо забезпечення прозорості власності провайдерів, зміни до закону про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, а також підтримка платників податків на період запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Соvіd-19).
Однак у рейтингу 20 нардепів від фракції «Голосу» за ухваленими поправками Кіра Рудик посідає передостаннє місце, на першому місці – Ярослав Железняк.
Щодо голосування лідерки партії, то аналіз першого та другого року роботи парламенту показав, що Кіра Рудик разом із колегою Олегом Макаровим найбільше утримуються у фракції «Голос» під час голосувань за закони у другому читанні.
Тенденція утримання під час голосувань збереглася і в наступному році роботи Верховної Ради, у фракції «Голосу» відсоток голосів утримання виявився найбільшим – 41%.
Загалом фракція «Голосу» найкраще голосує за закони, що стосуються прав людини (78%), зовнішньої політики (78%), екологічного профілю (77%), інтеграції з ЄС (73%), цифрової трансформації (73%). Найгірше – за регламентні питання (34%).
Крім того, лідерка «Голосу» потрапила до переліку 235 нардепів, яких позбавили виплат через неучасть у голосуваннях на пленарних засіданнях та у засіданнях комітетів без поважних причин. У «Голосі» під грошові «санкції» також потрапило менше половини фракції – 40% (вісім нардепів).
З повним переліком депутатів, позбавлених виплат, можна ознайомитися в електронній таблиці за цим посиланням.
Помічники Рудик
Кіра Рудик має дев’ять помічників. Одна помічниця працює за строковим трудовим договором на постійній основі, решта вісім – на громадських засадах.
За строковим договором у Кіри Рудик працює Олена Забродська, яка у 2020 році невдало балотувалась до Київської міськради як член партії «Голос». Крім неї до столичної міськради не пройшов і помічник Рудик Владислав Шелоков, який працював заступником директора з комунікацій та мобілізації ресурсів Міжнародного благодійного фонду «Карітас України».
Частина помічників на громадських засадах Кіри Рудик працювала у «Голосі» щонайменше у 2019-2020 роках (через карантинні обмеження партії не подають звітність до НАЗК з 2020 року, «Голос» не подає фінзвітність з кінця 2020 року), партія оплачувала їхні послуги. Так, наприклад, Марії Дзюбіній у травні – червні 2020 року партія перерахувала 32,56 тис. грн за надані консультаційні послуги. Ще одному помічнику, Тарасу Жаруну – понад 159 тис. грн за 2019–2020 роки (у лютому 2020 року, окрім гонорару в розмірі 13 тис. грн, він отримав 35 тис. грн як інші витрати).
Ще однією помічницею Рудик є Наталя Делієва, яка є керівницею Одеської обласної парторганізації «Голосу». У серпні 2020 року Делієва невдало балотувалась на посаду мера Одеси від «Голосу». Наталія є співзасновницею та бенефіціаркою ТОВ «Комік група Маски». Чоловік Наталії – Лев Делієв, звукорежисер трупи «Маски» і брат Георгія Делієва, художнього керівника трупи «Маски», народного артиста України.
Помічниця лідерки «Голосу» Яна Рощій раніше працювала помічницею у нардепів низки скликань – Михайла Косіва (VI скликання) та Володимира Яворівського (VI та VII скликань) від БЮТ, Тараса Кременя та Вадима Підберезняка (VIII скликання) від «Народного фронту».
Олександр Саліженко, Рух «Чесно»
- Портрет «вічної опозиціонерки». Слова і діла нардепки Юлії Тимошенко
- Портрет нардепа. Шлях Разумкова: був першим, став зайвим
- Портрет нардепа. «Ревізор» Тищенко та його конфузи та курйози
- «Слуга» зі шпилькою. Досьє на Олену Шуляк – нову керівницю партії Зеленського
- Руслан Стефанчук – друга людина в державі. Досьє на нового голову Верховної Ради кадри
- Шлях Корнієнка: від помічника нардепа до керівника Верховної Ради
Коментарі — 0