2018-й став четвертим найтеплішим роком поспіль за всю історію метеоспостережень
Цього літа в Європі панує надзвичайно спекотна погода, синоптики прогнозують все нові і нові абсолютні температурні рекорди. Слідом за Британією, Німеччиною, Данією, Швецією у стрічку «пекельних» новин потрапили Іспанія та Португалія. Останні дні там фіксують чергові температурні піки через надходження гарячого повітря з Африки.
У Франції через аномальну спеку зупинили роботу чотирьох енергоблоків на атомних електростанціях. У Німеччині зафіксована масова загибель риб. Спека стала причиною зниження рівня кисню у воді, який загрожує фауні. У Гамбурзі з навколишніх водойм виловили п’ять тонн мертвої риби, про аналогічні випадки заявляють також представники Нижньої Саксонії.
Втім не лише Європа страждає. Через шалену спеку в Японії за три місяці - з травня по серпень - до лікарень потрапили понад 71 тис. людей.
Британські вчені констатують: 2018-й став четвертим найтеплішим роком поспіль. Згідно з даними Національного управління океанічних та атмосферних досліджень США (National Oceanic and Atmospheric Administration, NOAA), червень 2018 року - це 402-й місяць підряд, температура якого перевищує середні значення, зафіксовані у ХХ столітті. Комітет екологічного аудиту Великої Британії попередив, що до 2040-го температури влітку сягатимуть 38°С, що призведе до 7 тис. випадків смертей на рік від перегрівання.
Одне спекотне літо не свідчить про зміни клімату, однак нині тенденція до глобального потепління беззаперечна. Коли у 1999 році науковець Майкл Манн опублікував свій знаменитий графік «хокейної ключки», його доводи послідовно спростовували низка вчених, водночас нинішнє підвищення температури таки відповідає прознозам Манна.
Графік «хокейної ключки» – це не прямий прогноз, а історичний рекорд. Світ стає дедалі гарячішим. Єдине запитання – яким тепер стане температурний максимум?
Механізм, що призвів до такого перегріву, зрозуміти неважко. Впродовж мільйонів років вуглець накопичувався під земною корою. Зважаючи на те, як індустріалізація охоплювала планету, у людства посилювався невтамований голод до видобутку цього вуглецю. Його спалювання призводило до економічного зростання та розвитку, що своєю чергою, посилювало попит на машини, заводи та знову-таки вуглець. Тож вуглець, який накопичувався у Землі мільйони років, був викинутий в атмосферу зі швидкістю, яку у геологічному розумінні можна вважати майже миттєвою.
Нам було відомо про можливий вплив такого викиду вуглецю в атмосферу на клімат Землі з середини минулого століття. Проте ми не змогли і не схотіли цьому завадити. Щоб витягнути цей вуглець із землі, ми створили гігантські корпорації, чия роль полягала лише у тому, щоб знайти, видобути і продати корисні копалини. Високий попит на вуглець призвів до величезної вигоди для цих компаній і незбагненно збагатив людей, які їх очолили. Це означало, що коли дослідження показували, що наш ненаситний попит на вуглець потрібно приборкати заради планети, існувала дуже потужна група зацікавлених зберегти цей попит.
Зараз відомо, що гравцям на ринку палива було відомо про ймовірну зміну клімату щонайменше з 1977 року, коли Джеймс Л. Блек, вчений з Exxon (Exxon Mobil Corporation – найпублічніша нафтова компанія світу - «Главком»), виступив з доповіддю, у якій презентував результати власних досліджень щодо глобального потепління. Через рік, в 1978-му, Блек підготував записку, у якій йшлося: «З точки зору сучасних досліджень, у людства є від п'яти до десяти років, перш ніж потреба в жорстких рішеннях щодо змін в енергетичних стратегіях може стати критичною». Однак до того часу, коли це «вікно» закрилося у 1988 році, енергетичні компанії вкладали гроші не у розробку стратегій щодо зниження видобутку вуглецю, а на спростування пересторог науковців щодо зміни клімату. Завдяки добре організованим медіа-кампаніям та зусиллям лобістів тези, які заперечують реальність зміни клімату, були затверджені на рівні загальних знань. Йшлося про те, що клімат не змінюється, а якщо й змінюється, то без участі людини, а навіть якщо це певним чином і пов’язано із людською діяльністю, то змінити це буде занадто дорого. Лобістам вдалося переконати політиків та широку громадськість, що «кліматична битва» - це битва між бізнесом з одного боку і коаліцією корумпованих вчених і хіпі з іншого.
Однак не всі підприємства є енергетичними компаніями. Водночас кожна компанія, як і кожна людина, які існують на планеті, зараз відчують, як зростають їхні витрати через кліматичні зміни. Дослідження робочої групи з Економіки адаптації клімату (Economics of Climate Adaptation, ЕКА) засвідчило, що збитки країн внаслідок зміни клімату до 2030 року у деяких частинах світу можуть сягнути 19% ВВП.
На тлі бізнесового лобізму дещо дивним виглядає бездіяльність галузі перестрахування, особливо – у сфері кліматичних досліджень великих компаній. Швейцарська Re (одна з найбільших перестрахових компаній в світі, - «Главком») є частиною робочої групи ЕКА, а відділ досліджень географічних ризиків Re у Мюнхені розпочав роботу ще у 1973 році, тобто за чотири роки до того, як Блек написав свою записку. Адже якщо у випадку повені, голодомору та посухи, що призведуть до масових міграційних процесів, саме на перестрахові компанії ляже фінансове навантаження.
Ми легко дозволили переконати себе у тому, що благо для енергетичних компаній є благом для людства, адже вплив викидів вуглецю не мав негайного ефекту. Однак зараз реальні зміни клімату засвідчують легковажний підхід людини до цього питання. Індустрія викопного палива продемонструвала, що ми фактично брали кредит, ціна якого постійно зростала, і от тепер людство опинилось перед необхідністю почати сплачувати кредит у розмірі трильйонів доларів. Вже не кажучи про інші збитки: втрачені життя, затоплені будинки, збитки господарств від посухи.
Зараз неможливо сказати, що мало бути напевно зроблено раніше. Можливо, треба було запровадити зобов'язання щодо скорочення споживання вуглецю – це могло б стимулювати розвиток альтернативної енергетики. Або, можливо, шлях, на якому ми перебуваємо, є неминучим результатом економічної системи, яка не може зупинитися, доки не зазнає збоїв. Можливо, кліматична зміна – це багаторічний цикл, який ми ніколи не змогли б зупинити.
Хай там що, але вже може бути занадто пізно, щоб зупинити це, але нам все одно потрібно вивчити важливий урок. Якщо генеральний директор каже нам, що бізнес постраждає, якщо не дозволили скидати отруту в повітря і воду, то треба розуміти, що одна компанія – це не вся економіка і не біосфера. Ми б пережили кризу генерального директора, який би втратив свою п'яту яхту, однак багато людей не зможуть пережити катастрофи, до якої людство привів цей гендиректор.
Джерело: The Guardian
Переклала Наталія Сокирчук
Читайте також: Циклон Галина та інші аномалії. Світ та Україна звикають до нової погоди
Коментарі — 0