45 років тому «Динамо» вперше виграло єврокубок. Яскраві миті фіналу проти «Ференцвароша» (відео)

45 років тому «Динамо» вперше виграло єврокубок. Яскраві миті фіналу проти «Ференцвароша» (відео)
Леонід Буряк, Володимир Мунтян, Віктор Колотов і Стефан Решко під час кола пошани з Кубком володарів кубків
Фото - ФК «Динамо»

До перемоги киян привів тренерський тандем Лобановський-Базилевич

45 років тому, 14 травня 1975 року київське «Динамо» вперше в своїй історії здобуло євротрофей – Кубок володарів кубків.

У фінальному поєдинку на стадіоні «Сент-Якоб Парк» у швейцарському Базелі кияни перемогли з рахунком 3:0 угорський «Ференцварош» із Будапешта.

У першому таймі – на 18-й і 39-й хвилинах – двічі відзначився Володимир Онищенко. Спершу нападник «біло-синіх» отримав передачу від Олега Блохіна, обіграв одного оборонця і пробив у кут. Другий м’яч Онищенко забив дальнім ударом. Змістившись справа ближче до центру, він не дуже сильним ударом застав воротаря Іштвана Ґеці зненацька.

Довершив розгром на 67-й хвилині Блохін. Отримавши пас на хід від Володимира Мунтяна, майбутній володар «Золотого м’яча-1975» спершу хитнув оборонця і увійшов до карного майданчика, а потім поклав обманним рухом воротаря і пробив по напівпорожній стулці влучно.

Тренерський тандем Валерій Лобановський – Олег Базилевич виставив на цей матч найсильніший на той час варіант складу і ця 11-ка відіграла весь матч без замін. У воротах діяв Євген Рудаков. Роль ліберо виконував Михайло Фоменко. Стоппер – Стефан Решко. Справа в обороні грав Володимир Трошкін, зліва – Віктор Матвієнко. Опорний хав – Анатолій Коньков. Трохи вище на атаку діяло тріо Віктор Колотов – Володимир Мунтян – Леонід Буряк. У нападі грала пара Блохін – Онищенко.

«З того матчу запам’яталися спроби мадярів тиснути на нас морально, - розповідав Стефан Решко. - Вони ж нас сприймали як совдепію, як поневолювачів. 1956-й закарбувався в пам’яті кожного угорця назавжди. Тому наслухалися під час матчу від гравців, а коли здійснювали коло пошани, то змушені були лише до півполя добігти. До тих воріт, за якими сиділи фанати «Ференцвароша», вирішили не приближатися. Там вочевидь сиділи в основному націоналісти, які після совєцької окупації змушені були тікати з Угорщини. То щойно ми до них трохи приблизилися, в наш бік полетіли банки, різні речі, фрукти. Добре, що є що кидати. За нашими мірками то були дефіцити. Ми ще дивилися – підняти б кинуті з трибун банани (сміється). У ті часи в наших магазинах легше банку ікри було купити, ніж банан. А то ж капіталісти, вони гнили-прогнивали тоді й продовжують загнивати зараз (усміхається).

Ми ж навіть саму перемогу стримано сприймали. Отримали медальки, випили шампанського з кубка. То Петрашевський потурбувався, ще до матчу підготував ящик чи два «мускатного». Федерація футболу СССР преміювала, давши по 500 інвалютних рублів, еквівалент, здається, 705-ти доларів. Якби програли, то отримали б по 300 рублів. Там же, в Швейцарії ті гроші швидко й витратили. Купили в основному техніку. Але ж сильно не накупишся. Техніка тоді була дорогою. Скажімо, відеомагнітофон коштував 2000 доларів. Тому купували в основному телевізори вартістю 500-600 доларів. Я придбав програвач і магнітофон «Панасонік». Працює по нинішній день.

Усе те добро могли везти без проблем, бо Володимир Щербицький вперше виділив нам спецрейс, окремий літак. До того ж, як правило, добиралися з пересадками, через Італію чи Іспанію, звідти – до Москви й лише потім до Києва. Звісно, всі ці колонки, телевізори й магнітофони носити-виносити було б незручно. Втім, прилетівши до Києва, додому не заїжджали взагалі. Відразу пересіли в автобус і поїхали на базу, адже через три дні мали проводити важливий з точки зору боротьби за перше місце у відборі до чемпіонату Європи-1976 матч зі збірною Ірландії».

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: