Ультрас: навесні 2014-го «Шахтар» закрив фанатські сектори через їх проукраїнську позицію

Фанат донецького «Шахтаря» Віталій Овчаренко, який після вторгнення на його землю російських окупантів змушений був переїхати до Києва, розповів у своєму відеоблозі, як керівництво «помаранчево-чорних» навесні 2014-го закрило фанатам двері стадіону.

Формальною підставою була нецензурна лексика на трибунах і про це зокрема в своїх тогочасних інтерв’ю обурено розповідав капітан команди Даріо Срна.

Втім, за словами Овчаренка, матюки якщо й були, то стосувалися вони держави-окупанта і її лідера. Найбільше ж відповідальних за відвідуваність на «Донбас-Арені» бентежила проукраїнська позиція ультрас, які в той час, коли це було небезпечно, її не приховували і виконували державний славень та вигукували «Слава Україні – Героям слава» під осудливий гул загалу.

Раніше, в розгорненому інтерв’ю «Главкому» Овчаренко говорив: «У 2014 році за пісню про Путіна почалося блокування нас з боку адміністрації клубу. Тобто фанати «Шахтаря» почали потрапляти в так званий бан-лист при відвідуванні стадіону. Це викликало хвилю обурення серед всієї фанатської громади, яка однозначно притримувалася проукраїнських поглядів і не вважала в цей критичний час цю відому пісеньку про Путіна чимось таким надзвичайно небезпечним. І після цього стосунки з керівництвом клубу у нас остаточно зіпсувалися. А які ж можуть бути стосунки з людьми, які нас банять?

Пам’ятаю, в останні матчі на «Донбас Арені» з нашого боку вже було бойкотування: фанати приходили на стадіон, але не підтримували команду. Щодо футболістів, то з ними цілком нормальні стосунки, особливо з українцями: і Степаненком, і П’ятовим. Можливо не всі з них у 2014-му році розуміли дійсність, що ж насправді відбувалося в Донецьку. Навіть серед бразильців є футболісти, які прекрасно розуміють, що відбувається. Не всі з футболістів публічно могли демонструвати свою позицію: у когось там батьки, у когось майно. Але з часом їм довелося би все одно показати свою позицію, як клубу так і футболістам. Іноді, на мій погляд, громадськість перебільшує, нагнітає, надто критично ставиться до гравців. Але я розумію чому. Тому що «Шахтар» - це символ краю. А від символів у критичні часи завжди вимагають визначеності і демонстрації чіткої позиції».