Капітан збірної України з баскетболу: Під час виступів в НБА бувало, що і напивався

Капітан чоловічої національної збірної України Кирило Фесенко не зіграв на останньому чемпіонаті Європи.

Про те, як намагався закріпитися в НБА та не приїздив до збірної та що змінилося в його поглядах на баскетбол, центровий розповів у інтерв’ю.

Про перехід в «Юту Джаз»

«Щоб потрапити з «Черкаських Мавп» в «Юту Джаз», потрібно бути талановитим гравцем з хорошими даними, але 60-70 відсотків грає хороший агент.  У мене він був. Він виставив мене на драфт, у нього я жив і їв разом з його сім'єю. Він вчив, як спілкуватися з представниками клубу, що робити, що не робити, як жартувати. У мене завжди була пристрасть до іноземних мов, приїхав в Америку з непоганим знанням, але недостатнім для вільного спілкування. Почав дивитися серіали англійською мовою з субтитрами. Тоді вловив, як спілкуються люди, став їх розуміти і перестав боятися говорити», - пояснив він.

Про підготовку до матчів в НБА

«Було багато моментів. В НБА до тебе ставляться як до професіонала. Там не видають ні квартири, ні машини. У тебе є тільки зарплата. А мені було 19 років. У професійному плані я був дитиною. Для мене було відкриттям, коли сказали, що завтра вихідний, ти відпочиваєш, а у тебе потім запитують: «Ти де вчора був?». Кажу: «У сенсі? Вчора ж був вихідний». Мені відповідають: «А ти що, сильно втомився?», - продовжує Фесенко.

«Ти повинен приходити на півтори години раніше, повинен залишатися після тренування. Якщо у команди одне тренування в день, треба просити у тренерів додатково попрацювати з тобою. Для мене все це було складно. Я був не працьовитим хлопцем і трішечки загубився. А розібрався вже під кінець виступів. Тільки два останні сезони в «Юті» я провів непогано», - додав український баскетболіст.

Про те, що ще здивувало в НБА

«Коли травмований - працюєш в два-три рази більше. Потрібно приходити до тренування, після якого йдеш в тренажерний зал, потім робиш кардіо. Все це перемішується з мільярдом процедур. Зате на ноги ставлять дуже швидко. Але для мене це було дико, дивно і незрозуміло. Приємним бонусом стало харчування. Прокинувся, приходиш на тренування, а там є шеф, який може зробити омлет, як ти попросиш. Як людині, яка і зараз не вміє готувати, мені сподобалося. В НБА все побудовано так, щоб ти не думав ні про що, крім баскетболу», - зауважив він.

Про гулянки, нічні клуби та комп'ютерні ігри

«Я думав про все, про що може думати 19-річний хлопець. І не тільки про НБА. Погуляти, відпочити. Завжди на важливому місці були комп'ютерні ігри. Я багато читав і дивився фільмів. Багато ходив по клубам. Коли ти гравець НБА, вхід в усі нічні клуби для тебе безкоштовний. Це не зіграло мені на руку. Ходив в нічні клуби, навіть коли на наступний день була гра.  Бувало, коли і напивався. Не бачу сенсу приховувати. Я отримував за це, мене штрафували і я сварився з товаришами по команді. Коли подорослішав і відчув відповідальність за результат команди, перестав робити всілякі дурниці», - зізнався Фесенко.

Про найбільшу суму, яку Фесенко тримав у руках

«18 тисяч доларів. Виграв їх в казино, коли вперше в житті там опинився. Круто провів ту ніч, гравши в кубики - теж вперше. Був дуже здивований, коли обміняв фішки. Коли ми вийшли з величезною сумою, нам було потрібно всього лише перейти дорогу - метрів 50 до готелю. Я повернувся і сказав: «Давай пробіжимося». І ми, великі круті хлопці, побігли, як діти. Купив гаманець, ремінь і велику сумку. Все інше залишив і більшу частину привіз додому», - сказав баскетболіст.

«Найдорожча річ, яку я купував, крім квартири і машини - комп'ютер з трьома моніторами, божевільна комплектація - коштував 7,5 тисячі доларів. Я купив його на другий рік в «Юті» - для ігор. Бувало, коли у моїй кар'єрі на першому місці стояли гроші.  Коли я підписав контракт з «Індіаною», у мене була ще пропозиція від «Бостона». Але я вибрав місце, де більше платили. Найбільша зарплата? В останній рік в НБА я отримував 940 тисяч доларів без податків. Це нереальна сума», - повідомив він.

Про тренера Джері Слоуна

«Періодично Джеррі Слоун залишав мене після тренування. Він вірив в мене і мій потенціал. Слоун - один із найкращих тренерів в історії баскетболу. Він ніколи не відрізнявся політкоректністю, він не підбирав слова. Якщо погано себе ведеш, він говорить прямою нецензурною мовою - ти не правий. Це єдина людина, від пильного погляду якої під час тренування починаєш нервувати і потіти. Слоун - людина, яку в баскетболі я поважаю найбільше», - охарактеризував тренера Фесенко.

Про ненависть до «Лейкерс» і про удар Леброна Джеймса в обличчя

«Я не любив Кобі Брайянта як гравця «Лейкерс», які тричі вибивали нас з плей-офф. Я взагалі не любив «Лейкерс». Але я їм захоплююся як спортсменом. Удар в обличчя Леброна Джеймса? Це не було нишком. На ютубі не видно початок ситуації», - зазначив він.

«Гравець «Клівленда» кидав штрафний, а я поставив спину Леброну. Він небезпечно в повітрі штовхнув мене і забрав підбір. Ніхто не свиснув фол - це ж ЛеБрон. Він розігнався і намагався забити через мене зверху, а я навіть не пробував його накрити. Зупинити ЛеБрона, який на повній швидкості мчить до кільця - як зупинити локомотив на повній швидкості. Я просто хотів його вдарити. І я його вдарив. Судді бачили попередню ситуацію, тому й не свиснули. Поки ЛеБрон лежав, а вся команда «Клівленда» переживала невеликий інфаркт, ми забили два легких очка», - пояснив ситуацію Фесенко.

Про репутацію в збірній України

«Це комплекс моїх помилок в молодості. Основна причина - те, що я відмовлявся приїжджати в збірну. Хоча «відмовлявся» - голосно сказано. Просто мені в клубі м'яко натякали, що небажано їхати в збірну, а краще тренуватися з командою НБА. І я, як будь-який інший молодий чоловік, робив свої помилки, висловлювання в пресі і десь неправильно себе вів. Клуб не може тобі заборонити. Все-таки це Америка, дуже правова держава. Але уявіть, що закінчується контракт і потрібно підписувати новий. А тобі кажуть - настійно рекомендуємо залишитися, попрацювати влітку з нашими тренерами, бути весь час на виду, виправити свої мінуси. Зрозуміло, що в цій ситуації ти будеш робити так, як хоче твій роботодавець», - зазначив Кирило.

Про виступ збірної України на Євробаскеті

«Завжди вважаю, що ми можемо виграти будь-яку гру. Якщо не планувати вигравати кожну гру, то навіщо взагалі виходити на майданчик? Який тоді сенс у виснажливих тренуваннях, в літньому божевільному марафоні, якщо не робити себе краще? Як оціню висту збірної України на останньому Євробаскеті? Виступили набагато краще, ніж я очікував, якщо брати реалістично. Вони вийшли з групи і нав'язали боротьбу практично всім командам. Якщо виділяти когось, то чотирьох: Пустового, Боброва, Лукашова та Липового. Вони серйозно себе показали. Тому у нас зараз непогані шанси вийти на чемпіонат світу», - висловив свою думку баскетболіст.

Про шанси Пустового переїхати в НБА

«Ніхто ніколи не готовий до НБА. Це я кажу, як людина, яка приїхала і дуже сильно загубилася. Там інший менталітет, ставлення до спорту, інша організація і стиль гри. Грубо кажучи - інша країна. Фізично Пустовий готовий, але фішка в тому, що потрібно бути готовим емоційно і психологічно. А в цьому плані Артему ще треба попрацювати. Може, в наступному сезоні він буде більш досвідченим майстром і доведе, що я був не правий, ставши першим українським гравцем на All-Star Game», - пояснив Фесенко.

Про український баскетбол та конфлікт з Росією

«Світло в кінці тунелю для сучасного українського баскетболу буде видно тоді, коли закінчиться військовий конфлікт. Саме через це і настала криза в нашому баскетболі. Багато спонсорів перестали вкладати в баскетбол. Бачу, що клуби невпевнено, але вже починають набирати іноземців. Позитив кризи в тому, що багато молодих українських гравців розкрилися. Раніше їм заважали легіонери або більш досвідчені українці, які грали на їх місці. Тепер же клуби почали звертати увагу на юнацький баскетбол. Шикарний приклад - «Дніпро». Цей клуб зараз відсотків на 60 укомплектований своїми вихованцями. У цьому майбутнє українського баскетболу», - впевнений він.

«Я не дуже уважно стежу за новинами. Але в загальних рисах - знаю. Нічого приємного не відбувається. Хоча в Дніпрі, наприклад, люди живуть, як жили. Тільки ціни стали вищими. Поїхати грати в Росію під час військового конфлікту? Я не хочу коментувати цю ситуацію. Це вже занадто політика. Можу сказати тільки, що до мене в Росії не ставилися якось по-іншому. Двоє моїх друзів пішли воювати? Це особисте», - підкреслив Фесенко.

За матеріалами ua.tribuna.com