Знизу постукали. Власник першолігового клубу на емоціях звільнив найталановитішого українського тренера

Наш колоритний футбол з його князями і князьками не перестає дивувати. Дарма, що колорит той не приваблює, а навпаки відштовхує. Бо в діяннях тих, від кого залежить доля окремих людей чи цілих команд часто відсутня не те що логіка, а банальний здоровий ґлузд.

За прикладами далеко ходити не треба. Достатньо завітати до Галицького П’ємонту, де є відразу два відверто слабких клуби так званої Прем’єр-ліги. Один, з однойменною назвою «Львів», примудрився впродовж короткого часового відрізку безпідставно звільнити з роботи відразу двох кваліфікованих і далеко не безуспішних тренерів – Юрія Бакалова і Богдана Блавацького. Схема вражала цинізмом: люди приїздили вранці на роботу, готувалися до тренування, але за лічені хвилини їх ставили перед фактом: ви тут більше не працюєте. І презентували заміну.

Інші великі діячі з числа журналістів-невдах, котрі нині обіймають помітні посади у «Карпатах», під проводом агента-ляльковода Шаблія залишили безробітним легенду клубу Олександра Чижевського. Що тренера підтримували ультрас? Байдуже, бо президентові клубу Димінському, який переховується від українського правосуддя і керує на відстані, не подобався стиль гри, який сповідує наставник.

І ось – новий приклад. Трохи східніший, уже з-за Збруча. Вчора ввечері волочиський круасанний магнат Олег Собуцький звільнив з посади тренера фінансованого ним першолігового «Агробізнеса» Остапа Маркевича, сина знаменитого українського спеціаліста Мирона Маркевича. Офіційна причина – дві поспіль поразки волочиського клубу від луцької «Волині» та івано-франківського «Прикарпаття». Неофіційна – Собуцького, який опікується ветеранським футболом в Українській асоціації футболу, розлютила поразка «вікового» «Агробізнеса» від хмельницького «Конфермата» в чемпіонаті області. Рішення про відсторонення Маркевича-молодшого він приймав невдовзі після матчу «стариків».

Олег Собуцький - не просто гравець, а капітан ветеранської збірної України

Від вище згадуваних колег власник волочиського клубу не відрізняється нічим. За умови відсутності прозоро укладених контрактів з тренерами можна чинити на свій розсуд. Не сподобалося – погнав у три шиї. І байдуже, що при Остапі Маркевичі аутсайдер попереднього першолігового чемпіонату відразу перетворився в одного з лідерів. Причому демонстрували волочиські футболісти справді якісний, сучасний футбол.

Звісно, що команда, яка за рівнем комплектації більшості своїх конкурентів у боротьбі за право грати в Прем’єр-лізі поступається, стабільністю похизуватися не може. Зриви були неминучі. Особливо в протистоянні з такими командами як «Волинь», більшість футболістів у якій раніше грали в елітному дивізіоні. Та й «Прикарпаття» з рахунків скидати не треба, адже попри смугу невдач в останніх матчах івано-франківці розглядають «Агробізнес» як найпринциповішого суперника, виграти в якого є справою честі. До того ж після п’ятиматчевої безвиграшної серії тренер станіславівців Володимир Ковалюк виходу не мав. За нашою інформацією, в разі невдачі він міг бути відправлений у відставку.

Але Ковалюк переміг і залишився. Керівництво «Прикарпаття» проявляє більше мудрості і розуміння, ніж головний бомбардир ветеранської збірної України Собуцький, котрий, правда, ніде раніше не грав і відповідно право виступати поряд із легендарними в минулому футболістами купив у прямому розумінні. Тим, що цю команду фінансує.

«Прикарпаття» і «Волинь» - клуби, поразки від яких відправили Маркевича-молодшого у відставку

А коли даєш гроші, то дозволено чимало. Приміром, почати фінансувати клуб «Збруч», який мав 40-річну історію і переіменувати його назвою своєї агрофірми; замість клубної емблеми помістити літери АБ і накласти на них м’яч Ліги чемпіонів. Що у «Збруча» були фанати? То з ними Собуцький впорався швидко – розігнав усіх невдоволених силовим методом. Заважати реалізації проектів самозакоханого бомбардира не повинен ніхто.

Проте нехай. Постулату про того, хто платить і замовляє музику ніби ще не відміняли. Запросивши влітку молодого тренера Остапа Маркевича, Собуцький, здавалося б, нарешті зробив для українського футболу щось справді значиме. Працевлаштування отримав фахівець із західним менталітетом, який отримував футбольні університети не лише у свого легендарного батька, а й у Іспанії. Три перших місяці роботи Остапа Мироновича демонстрували, що власник «Агробізнесу» не помилився. То за умови, що Маркевич особливо складу не доукомплектовував. Лише запросив двох іспанських маловідомих футболістів, доля яких у Волочиську в зв’язку з останніми подіями знаходиться під великим питанням.

Остап Маркевич працював у Волочиську плідно, але недовго

Вочевидь в Україні немає професії більш безправної, ніж тренер спортивної команди. Надто – футбольної, де водиться більше грошей і відповідно амбіції помітно вищі. Свої собуцькі, копитки, димінські є майже в кожному місті. Вони чинять так, як заманеться. І чинитимуть, поки тренери не укладатимуть контрактів так, як будь хто із європейських фахівців, котрі працювали в нашому чемпіонаті.

Бо час показав, що не заплатити можна навіть такій величині як Хуанде Рамос. Інша річ, що іспанець здатен відстояти свої права в суді. І авторитет Коломойського чи будь-кого іншого на заваді не стане. А все тому, що при працевлаштуванні Рамос та інші західні фахівці передбачають усі ризики. Наші ж тренери погоджуються на пропозиції на свій страх і ризик. Розуміючи, що ринок праці обмежений і треба хапатися за будь-яку соломинку. Будучи відповідальними, що мить, коли одному власникові не сподобається стиль гри, а інший розчарується невдачею ветеранської команди, може настати завжди. І святе місце при цьому святим не буде. Безробітні санжари і мазяри засіли на гіллі і очікують на здобичі, мов стерв’ятники…

Іван Вербицький, «Главком»