Як бреше російська пропаганда: «темник» від Шойгу

Міністерство оборони Росії надіслало головним пропагандистським ЗМІ вказівки про те, як висвітлювати «спеціальну військову операцію» у січні 2023 року. Серед адресатів темника: Lenta.ru, Известия, Комсомольская правда, МК та інші. 

Центр стратегічних комунікацій проаналізував цей документ та виділив основні  меседжі та вказівки для російської пропаганди. 

Перш за все, пропагандистів інструктують поширювати позитив про міністра Шойгу та командувача Герасимова. Військові просять «почати поступову повну відмову від згадок приватної компанії «Вагнер» та її голови Євгена Пригожина в публікаціях позитивного характеру». Натомість – просувати теми, що «ПВК «Вагнер» намагається взяти Артемівськ (Бахмут – прим.) в лоб і через це зазнає невиправданих втрат». Пропагандистам також потрібно доносити, що «ПВК «Вагнер» – не самостійна структура, вона без ЗС РФ не здатна ні на що». Водночас необхідно «знижувати значення співробітників ПВК Вагнер» в боях у районі Бахмуту та робити акцент на діях ЗС РФ. 

Такі акценти, схоже, є відображенням внутрішніх інтриг, конкуренції та підкилимних ігор у ворожому таборі.

За вказівкою відомства Шойгу, пропаганда має наголошувати росіянам на досягненнях військовослужбовців, ефективності ударів по інфраструктурі в Україні; пояснювати, що це вимушені дії у відповідь «київському режиму». МО Росії також хоче, щоб ЗМІ писали про залежність України від західної зброї і те, що Зеленський її «випрошує».

Для компрометації західної допомоги Україні, пропагандисти мали брехати, що отримана зброя опиняється на «чорних ринках» та в руках терористів, і саме вона призводить до загибелі мирних мешканців. Також у «темнику» закликають підкреслювати те, що Росія веде «воєнну операцію не проти України, а проти усього НАТО». 

Тему мобілізації журналістам дозволяється висвітлювати лише після узгодження з військовими, що свідчить про її чутливість.  

Пропагандисти також мають цитувати закордонні публікації про успіхи ЗС РФ та невдачі ЗСУ. А особливу увагу їм варто приділяти заявам західних та українських політиків, які можна інтерпретувати у вигідний для російського керівництва спосіб. 

З останнього випливає, що путінському режиму росіяни вірять все менше, тому доводиться посилатися на авторитет іноземців. І тільки так можна розвіяти сумніви, що наростають з приводу бодай якоїсь підтримки Росії у світі.