Кінець ілюзії міжнародного порядку

Серед численних виступів на Всесвітньому економічному форумі в Давосі (2026) привернув увагу всього світу виступ Прем’єр-міністра Канади Марка Карні «Кінець ілюзії міжнародного порядку та новий порядок денний для середніх держав».

Вже рік світ в цілому перебуває в стані турбулентності, а якщо брати ще і війну в Україні – то цілих 15 років. До останнього часу всі вели себе в більшій мірі так, ніби це локальний стан (десь трясе – не нас) і він нас не стосується. Хоча світовий порядок вже був порушений. І тут прийшов Сам непризнаний Нобелівський лауреат.  Світ повністю зійшов з рейок, вдаваної траєкторії, яка трималася на ілюзорності та боязні щось порушити щоб не було гірше. Тому узагальнення Прем’єр-міністра мають фундаментальне значення для формування нового світового порядку.

Які ж ключові нові висновки (what is genuinely new) можна зробити з виступу керівника Канади?

По-перше, на високому рівні публічно демонтовано міф «порядку, заснованого на правилах». Це не риторика «кризи», а визнання розриву (rupture), що це не перехід, не тимчасова турбулентність, а саме кінець функціональної фікції, яка трималася на американській гегемонії та добровільній участі інших. Не спроста згадується фундаментальна праця Вацлава Гавела «Сила безсилих». Я також часто на неї посилався після 2011 року – перед початком Революції гідності. Це дуже гавелівський момент: система тримається не на правилах, а на удаваній вірі в них.

По-друге, геоекономіка остаточно визнана зброєю, а не побічним ефектом. У виступі чітко названо, що тарифи, фінанси, ланцюги постачання, стандарти виступають як інструменти примусу, а не нейтральні механізми ринку.  Це означає кінець наївної глобалізації як «win-win» і перехід до політично контрольованої інтеграції. Всяка ліберальність, яка заснована на хаосі та удаваній лояльності рано чи пізно зазнає краху, як би її штучно не підтримували і не плодили нових глобалістів і псевдориночників.

По-третє, світ переосмислює зміст Суверенітету: від юридичної категорії до функціональної спроможності. Суверенітет у сучасній інтерпретації це - здатність витримувати тиск, диверсифікувати ризики, не бути змушеним до політичних поступок через економічні вразливості. Це надзвичайно важливо і для України, і для ЄС.

По-четверте, стратегічна автономія – не як ізоляція, а як спільна функція. Ключова нова думка: «Вартість суверенітету можна розділити». Тобто: не «кожен будує свою фортецю», а кооперативна автономія середніх держав.   Середні держави вперше заявлені як  самостійний суб’єкт світової політики. Не як: «молодші партнери», «буфер», «об’єкти впливу», а як: третій шлях між гегемонами. Це дуже важливий зсув у міжнародній ієрархії.

Я б відзначив, що в даний час йде формування Нового глобального порядку денного (implicit agenda), суть якого може бути представлена наступними ознаками:

1. Від універсальних інституцій   до коаліцій змінної геометрії. Це означає – не відновлення СОТ / ООН у старому вигляді, а працюючі напрями: оборонні, технологічні, ресурсні, фінансові. Фактично формується пост-вестфальський, пост-бреттон-вудський світ.
2. Цінності + сила = нова формула реалізму. Не «цінності проти інтересів», а: цінності без сили = моралізаторство, сила без цінностей = нестабільність.   «Value-based realism» – це нормативний реалізм, а не ліберальна ілюзія. Ліберальна ілюзія, яка затуманювала чисті розуми багатьох недалеких людей в 20 та початку 21 століття – розвалюється на очах.
3. Геоекономічні блоки замість глобального ринку: CPTPP + ЄС (1,5 млрд людей), G7 buyer clubs (мінерали), AI-коаліції демократій, SAFE / оборонні платформи.  Це керована фрагментація, а не деглобалізація.
4. Економічна політика знову стає інструментом Великої стратегії. Фактично ми переходимо в зону економічного прагматизму про який неодноразово заявляли і ми: щоб нас сприймали – треба бути на рівних. Податки, інвестиції, оборона, ШІ, енергетика: не окремі політики, а єдиний стратегічний контур.  Це повернення до держави розвитку у версії XXI століття.
5. «Жити у правді» як принцип міжнародної політики. Це, по суті, нова етика: називати світ таким, яким він є; застосовувати однакові стандарти до всіх; зменшувати власні вразливості замість декларацій.   Це є дуже сильний виклик подвійним стандартам Заходу.

Чому це принципово важливо для України?

В даний час, по по-перше – Україна де-факто вже живе у цьому новому світі де війна як примус, економіка як поле бою, інтеграція як ризик і шанс.  Логіка «коаліцій охочих» – це модель майбутньої безпеки України, а не тимчасовий інструмент.  Теза: «Країни завойовують право на принципову позицію, зменшуючи свою вразливість» - це пряма формула післявоєнної економічної стратегії України.

Сьогодні можна сміливо говорити: старий порядок не впав – його перестали підтримувати і сприймати, в першу чергу ті – хто його формував. Новий порядок не буде дарований – його доведеться збудувати. І будувати його будуть не гегемони, а ті, хто навчився жити у правді.