Кремль має всі підстави ображатись на Ердогана

Позиціонування Ердогана (цілком собі протурецьке і протекціоністське – і в частині ЗВТ з Україною, і в частині постачання «Байрактарів», і в частині пропонування «турецького формату» на заміну Мінському, і в усіх інших аспектах) вже викликало яскраву реакцію в Росії.

Для кремлівської пропаганди Ердоган, мабуть, знов стає «зрадником» і представником «ворожої західної кліки». Хоча поки риторика майже стримана – тобто, ще передбачає повернення до стартових позицій «Ердоган – партнер Росії».

Це добре видно з цитати колишнього головреда їхньої «Независимой газеты» Трєтьякова: «Украина – это осёлок. На этом проверяется, с кем ты, по какую сторону. В целом всё ясно – наш роман с Эрдоганом заканчивается. Я не знаю, поставлена ли в Кремле уже последняя точка, или ещё пара запятых, но заканчивается. Потому что Эрдоган перешёл «красные линии. ...Не важно, что эти «Байрактары» ничего не изменят в войне, если она состоится. Важно то, что, очевидно, он поддерживает того, кто выступает против России».

Росія дійсно ще не визначилась: чи варто їй і тут остаточно ставити клеймо ворога, чи ще вийде бодай в чомусь зманеврувати і перетягти Туреччину на свій бік.

Крім решти, не варто забувати про Казахстан і «Великий Туран» та активну участь Туреччини в цьому геополітичному проєкті: тобто, фактично в Середній Азії Туреччина вже напряму конкурує з Росією за «історично сформовані території безпосереднього впливу». А тепер протиставила себе геополітичним планам Кремля ще й в Європі...

Кремль має всі підстави ображатись і злитись на Ердогана. І в що це виллється, в які акції щодо Туреччини і турецької влади – покажуть найближчі місяці.