Ідеальний шторм для Орбана: як вибори в Угорщині вплинуть на Україну

Угорщина готується до парламентських виборів 12 квітня, і зараз там відбувається те, що мовою політтехнологів називається «ідеальний шторм». Якщо раніше Віктор Орбан почувався як риба у воді, роками цементуючи свою владу, то тепер під ним не просто хитається крісло – під ним розверзлася безодня у вигляді партії «Тіса» та її лідера Петера Мадяра.

Останні опитування малюють для чинного премʼєра катастрофічну картину: опозиція випереджає «Фідес», що править країною вже 16 років. Це не просто чергові вибори, це битва за виживання для всієї системи Орбана, яку часто називають «мафіозною державою». Для нас це важливо, бо Орбан знову витягнув «українську карту» як головний козир своєї кампанії.

Зараз Будапешт буквально заклеєний плакатами, де Зеленський та чиновники з Брюсселя зображені як сили, що «відбирають хліб в угорських пенсіонерів». Орбан намагається залякати виборця: мовляв, якщо не я, то вас втягнуть у війну, а ваші податки підуть на підтримку «жебрака» Зеленського. Це відверта брехня, адже Угорщина і так виторгувала собі право не вносити гроші у спільні кредити ЄС для України, але в політиці реальність часто важить менше за вдало вкинутий страх.

Проте цього разу страшилка працює погано. Угорці втомилися, і на арену вийшов Петер Мадяр – колишній «свій», функціонер «Фідес», який знає всю кухню зсередини. Його партія «Тіса» – це, по суті, «Фідес» п’ятнадцятирічної давнини: праві, консервативні, але без токсичного радикалізму та відвертого підігравання Кремлю.

Особливого цинізму ситуації додає історія з нафтопроводом «Дружба». З кінця січня постачання російської нафти через Україну до Угорщини та Словаччини зупинилося. Київ каже про пошкодження через російські обстріли, а соратники Орбана кричать про політичний шантаж. Це виглядає майже трагікомічно: Україна продовжує транзит нафти агресора, яку Угорщина та Словаччина потім переробляють і часто перепродають тій же Україні у вигляді дизеля для генераторів, а Росія за ці гроші купує ракети, щоб бити по тій самій трубі.

Орбан вимагає пустити комісію на місце удару, але сам до України їхати боїться. Тепер він намагається тиснути на нас через блокування 90-мільярдного кредиту від ЄС та 20-го пакета санкцій, хоча нещодавно раптом змінив тон на більш благальний у листі до Зеленського. Можливо, зрозумів, що нафтові резерви не вічні, а Хорватія з її портами – це альтернатива, але дорожча.

Цікавим штрихом став візит держсекретаря США Марко Рубіо, який відкрито підтримав Орбана. Адміністрація Трампа бачить в Угорщині такий собі «трансатлантичний місток» до Росії та заповідник «старих консервативних цінностей». Для Вашингтона це геополітика, а для Орбана – останній шанс показати виборцю, що він не в ізоляції.

Проте внутрішній порядок денний в Угорщині диктують не американці, а ціни на бензин, які Орбан роками штучно тримав низькими завдяки дешевій російській нафті. Тепер ця «бензоколонка Центральної Європи» під загрозою, і якщо «Тіса» переможе, на Орбана може чекати цілий букет кримінальних справ.

Україні від цих виборів не варто чекати миттєвої палкої любові від Будапешта. Мадяр теж непростий, він теж грає на угорському націоналізмі та правах закордонних угорців. Але він не є «дисидентом» всередині ЄС і НАТО в тому сенсі, що не ставить під сумнів саму єдність Заходу.

Якщо Орбан програє, ми, як мінімум, позбудемося головного системного блокатора нашої євроінтеграції. А поки що спостерігаємо за «партією двошерстої собаки» – пародійною силою, яка обіцяє «меншу Угорщину» та безкоштовне пиво. У країні, де влада перетворилася на пародію, іноді тільки сатира і здатна вивести людей на дільниці. Чекаємо на 12 квітня, бо доля нашої енергетики та європейських грошей зараз значною мірою вирішується на берегах Тиси.