Україна входить у фазу «високих ставок» на переговорах. До чого готуватися?

Давайте розберемося, що насправді стоїть за останніми гучними заголовками про «вихід Трампа з переговорів» та резонансним інтервʼю Володимира Зеленського для The Atlantic. Це інтервʼю – не просто чергова розмова з журналістами, а фактично програмний маніфест переходу України до стратегічної «дипломатичної оборони». І не стільки переходу, скільки озвучування нього вголос.

Президент Зеленський зараз веде надзвичайно складну партію, де головним пріоритетом є зміст домовленостей, а не швидкість їхнього підписання. Він чітко артикулював: «швидка угода», якої так прагне Дональд Трамп для свого політичного портфоліо, може стати пасткою для нашого майбутнього. Фраза президента про готовність відмовитися від підпису, якщо умови будуть поганими – це потужний сигнал і Москві, і Вашингтону, що Україна не дозволить перетворити себе на інструмент для чужого піару.

Дуже цікаво спостерігати за тактикою «конструктивної згоди», про яку згадує Зеленський. Наша підтримка багатьох американських ініціатив, навіть досить дискусійних, була частиною великої гри. Це дозволило зняти з Києва будь-які звинувачення у «бажанні продовжувати війну» та технічно перекласти відповідальність за подальші кроки на США та Росію. Водночас Зеленський вибудував чітку «червону лінію» навколо гарантій безпеки: жодних компромісів щодо припинення вогню чи виборів без юридично зафіксованої участі Заходу в охороні нашого неба та території.

До того ж наш президент продемонстрував глибоке розуміння психології Трампа. Попри складність переговорів нам все ж вдалося уникнути нових скандалів в Овальному кабінеті. Замість прямих суперечок він апелює до його «історичної спадщини» та важливості перемоги на проміжних виборах до Конгресу в листопаді 2026 року. Посил простий: «погана угода» не зробить Трампа великим миротворцем, а навпаки – викличе критику. Саме в цьому контексті варто сприймати новини про можливий вихід Трампа з переговорів. Це не обовʼязково означає провал, а скоріше спробу «перевернути стіл», коли обидві сторони виявилися занадто жорсткими.

Ми входимо у фазу «високих ставок». Зеленський обрав тактику «краще нічого, ніж катастрофа», що робить його складним партнером для Трампа. Світ сподівався на весняну розвʼязку, але натомість ми бачимо початок тривалого дипломатичного позиційного протистояння. Трамп хоче «угоди», Зеленський хоче «гарантій», а Путін – «капітуляції». Поки ці три вектори не зміняться, весна принесе лише нові раунди складних розмов, а не кінець війни.