Бої на Бахмутському напрямку перейшли в якісно іншу фазу

Можемо зафіксувати, що середня кількість сутичок за добу вздовж лінії фронту падає відносно звичайних цифр, тобто доволі часто нижче 30.

Водночас, число втрат ворога при цьому тримається на попередньому рівні, що заодно демонструє, що рівень запеклості боїв аж ніяк не падає.

Особливо якщо зважити на те, що стабільно мінімум третина всіх сутичок на фронті зараз припадає саме на Маріїнський напрямок, де і наші бійці не мають наміру відступати, і рашисти отримали завдання взяти цю точку за будь-яку ціну.

Як на Півдні, так і під Бахмутом контратаки рашистів зараз мають однакову мету – виграти час або для стабілізації оборони загалом, зокрема для перекидання додаткових резервів, або ж навіть виграти час для будування ледь чи не «на ходу» додаткових укріплень, наприклад біля того ж Токмака чи Мелітополя на Півдні, або ж біля самого Бахмуту на Сході.

Окремо слід наголосити, що і російські інженерні війська на усіх ділянках фронту намагаються будувати нові фортифікації так, щоб наприклад знизити можливу ефективність ведення вогню нашої артилерії по піхоті армії РФ касетними боєприпасами.

Як і в нашому випадку має місце фактор, що рашистська авіація завдяки інтенсивності своїх дій, наприклад атак ударних вертольотів та ударами керованих авіабомб не дає нашим військам просуватись вперед, так і наша авіація не тільки знищує тилові об’єкти ворога, але дуже часто зриває плани ворога щодо штурмів на конкретних напрямках.

І таким чином виглядає, що через те, що ані нам, ані ворогу не належить повний контроль над небом України, це заодно і уповільнює перебіг бойових дій на суходолі.

Окремо також давайте зафіксуємо момент, що уже є важливі ділянки фронту, де по суті встановилось щось на кшалт «оперативної паузи» та «позиційного протистояння».

Наприклад, для рашистів – це Куп’янський та Лиманський напрямки та район Соледару, для нас – район Авдіївки та Вугледару, що звісно аж ніяк не означає, що на цих ділянках припинились бої, якраз - навпаки.

Крім того, на подальшу оперативну ситуацію на фронтах загалом явно впливатиме те, що і ми, і ворог уже готується до зимової кампанії боїв, відповідно – доведеться в чомусь уже берегти і резерви, і боєкомплект для артилерії.

Південь

Запорізький напрямок та Південь загалом – те, що рашисти досі не полишають спроб відбити свої позиції в районі Роботиного, напевне означає, що ворог тут отримав додаткове підкріплення, як і кадровими військами, так і «штурмовими загонами», набраними із зеків.

І це в свою чергу теж впливатиме на подальшу динаміку боїв на цьому напрямку.

Бахмут

Бахмутський напрямок – росіяни не просто контратакували і намагались відбити свої позиції біля Кліщіївки та Андріївки, армія РФ уже намагається заблокувати загрозу, яку їм створили успіхи ЗСУ – тобто розхитування усієї лінії оборони ворога від самого Бахмуту до Горлівки.

Відповідно, зараз поки що недоцільно говорити про те, як швидко наші війська зможуть повернутись під стіни міста-фортеці. Зараз доцільно говорити про те, що бої на Бахмутському напрямку перейшли в якісно іншу фазу – тобто чи зможуть рашисти стабілізувати свою оборону на широкому фронті, або ж чи зможуть наші війська створити передумови для більш масштабного успіху по деокупації Сходу.

Куп’янськ

Куп’янський та Лиманський напрямки – показово, що тут оперативна пауза зі сторони рашистів триває далі, і це вкотре свідчить про рівень успішності оборонної операції ЗСУ на цьому відтинку фронту.

Мар'їнка

Маріїнський напрямок – лишається можливо найгарячішим, якщо брати вздовж всієї лінії фронту, за добу може відбуватись до третини усіх сутичок. Але який раціональний зміст у діях рашистів тут, що вони намагаються цим добитись у військовому плані – питання поки що відкрите.