Удар по Венесуелі. Що каже міжнародне право

Cпробую розібрати кейс США vs Венесуела крізь призму «міжнародного права» та як там за нього борються.

Коротко по кейсу:

У ніч на 3 січня 2026 року спецпідрозділ армії США Delta Force провів масштабну операцію в столиці суверенної країни під назвою Венесуела. Американські сили завдали авіаударів по військових об'єктах і резиденції Мадуро.

В результаті рейду Ніколаса Мадуро та його дружину Сілію Флорес було захоплено та вивезено з Венесуели на борту американського військового корабля.

Що там по самим-самим наріжним принципам міжнародного права?

«Серце» міжнародного права – Перший розділ Статуту ООН.

<цікавий факт: саме український дипломат відіграв ключову роль у створенні цих правил. На конференції в Сан-Франциско у 1945 році делегацію УРСР очолював Дмитро Мануїльський. Саме він був обраний головою першого комітету, який безпосередньо розробляв текст Преамбули та Розділу I («Цілі та Принципи»).>

Статут ООН – це не декларація про наміри. Це найвищий юридично обов'язковий договір у світі. Згідно зі Статтею 103, якщо зобов’язання країни за будь-яким іншим міжнародним договором суперечать Статуту ООН, пріоритет має саме Статут. Кожна держава, вступаючи в ООН, юридично зобов'язується дотримуватися його принципів.

Головний запобіжник від військово втручання прописаний у Статті 2 (пункт 4). Ось ключова цитата:

Також Стаття 2 (пункт 3) вимагає, щоб усі суперечки вирішувалися виключно мирними засобами, аби не піддавати загрозі міжнародний мир.

І США, і Венесуела є не просто членами, а навіть країнами-засновниками ООН. 

<В цьому реченні ще десь має бути слово «повноправними», але в мене рука не піднялась його додати.>

Ітогі подвєдьом.

Якщо читати Статут ООН буквально, описаний кейс виглядає як пряме й беззаперечне порушення його базових принципів.

Але в реальному світ це виглядає інакше: міжнародне право тут поступається праву сильнішого.

США, судячи з практики, тут (і ек тільки тут) діють не в межах універсальних правил, а над ними – з позиції сили, яка сама визначає, коли норма є обов’язковою, а коли – декоративною.

У такій системі право не обмежує силу, а оформлює її постфактум; справедливість не є вихідною точкою, вона є похідною від балансу потужності.

І саме тому Статут ООН для одних залишається недоторканною рамкою, а для інших – текстом, який не заважає діяти, коли сила дозволяє не зважати на правила.

Але і перші, і другі досі офіційно його називають «серцем» міжнародного права.

P.S. Переклад офіційної позиції головного спеціаліста з питань інклюзивності в системі міжнародних відносин – тобто генсека ООН – докладу в оригіналі скріном та перекладом:

• Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш глибоко стурбований ескалацією у Венесуелі, яка сьогодні завершилася військовими діями з боку США.
• Він висловлює занепокоєння тим, що норми міжнародного права не були дотримані.
• Він закликає всіх учасників подій у Венесуелі до інклюзивного діалогу з повагою до прав людини та верховенства права.