Українські військові зривають плани окупантів під Донеччиною

Ну що, друзі, від святкових новин із Курської області повернемось до ситуації на Донеччині. Одразу попереджаю, хороших новин тут не надто багато. Отже, коротко щодо ситуації на ранок понеділка за ключовими напрямами та тенденцією. Наразі пріоритетною метою окупанта залишається вихід на адміністративні кордони Донецької області. Тут нічого не змінилося – лізуть та поспішають. Звідси на Курськ противник нічого не перекидає. Хіба що потішні групи типу «Арбат» з Горлівки.

По Торецьку – наші нові штурмові групи та Сили спеціальних операцій Збройних сил України дійсно зламали всі плани противника і навіть мої песимістичні прогнози. Окупанти не змогли увійти у Торецьк і продовжують бомбардувати його з усього. Наші нав'язали їм постійні невеликі бойові зіткнення у передмісті Торецька. Все відбувається швидко, зненацька і ворожа арта просто не встигає за такими подіями. Дрони встигають, на жаль. Але у цю гру ми повноцінно граємо вдвох.

За географією та картами. Коли говорять про просування противника у Нью-Йорку, Залізному, Південному та Північному – робіть поправку. Я не намагаюся відступу видати за наступ. Але за фактом противник не бере територію під контроль, а розширює зону бойових дій.

Наші групи легко заходять на ту територію, яку супротивник уже відзначив як свою. І зачищають там все швидко у нуль. Потім швидко йдуть. Іноді снаряди противника бадьоро прилітають вже порожнім місцем. Не знаю, що вони там пишуть згодом у звітах. Реально вони нас вичавлюють, заходять, але… територію не контролюють. Сил не вистачає. Війна знову змінюється і виходить тут якесь суцільне розширення сірої зони, де хтось постійно воює.

Часів Яр. Спроба механізованого штурму перед вихідними закінчилася повним провалом. Більше не повторювали. Продовжують прориватися маленькими групами штурмовиків через канал, щоб закріпитися там і забезпечити своїм плацдарм для стабільного переходу. Тактика логічна, але поки що закінчується однаково – група, що перейшла канал, змушена працювати автономно і швидко вирушає слухати улюбленого Кобзона. Часів Яр це реально мала батьківщина співака, так що тут цей жарт не втрачає актуальності.

Природно, розкриті під час утилізації цих груп наші вогневі точки активно накривають із мінометів, ствольної арти та дронами. Позиції доводиться постійно міняти. З технікою до міста більше не лізуть. Чи то минулий болісний урок таки переконав їх у тому, що ідея погана, чи реально все що їздить, перекидають поряд на Покровський напрямок. Там реальна жесть навіть у порівнянні з Торецьком.

По Покровському. На жаль, практично кожну добу вони мають просування. Чи не велике. Для паніки немає причин. Противник не прорвав фронт, як наші у Курській. Його всюди зустрічають. Але поступ є і окупанти кидають туди всі ресурси. Для розуміння: Під Часіком за добу 6 спроб великих штурмів, вважаючи Кліщіївку та Іваньківське. Під Торецьком зіткнення вважати не сенсу, серйозних спроб наступу за добу – чотири. На Покровському – тридцять.

Резюмую. Про Покровське докладно не пишу – там дуже багато моментів з географії, тактики та дуже різних ситуацій у сусідніх кишлаках. Двома словами побратими пояснити не можуть, там подробиці краще розкажуть бригади, які там і воюють. Турбує, що окупанти активізувалися на Лиманському напрямі. Про їхню мрію про великий котел для всього угруповання я вже писав, це вона. Але у них результатів нуль. ЗСУ тримають позицію. По Часіку просування противника немає, до Торецька не зайшли, евакуація мирних йде дуже активно. Ці два Українські міста в Українському Донбасі під контролем ЗСУ!