Якою ціною росіянам дався Лисичанськ

Я бачу, що про вихід з Лисичанська таки треба писати трохи подробиць. Бо щось забагато суму у стрічці, а подекуди й зрада. Мовляв – так міцно й довго тримали Северодонецьк, а Лісабон швидко здали.

Так ось, шановні експерти. Лис тримали ДОВГО! На нього не вийшли після Северодонецька через річку. На нього перли великими силами весь цей час по цьому березі Сіверського Донця з напрямку Тошківки та Гірського. А з напрямку Попасної намагались замкнути Лис у великий котел. Тобто висоти про які так много пишуть, та водна перепона не працювали. Це перше.

Друге. Про ці висоти ще. Оскількі ми стояли не в самому Лисичанську, а якраз вже на виході у напрямку Гірського – то висоти були в нас за спиною, а перед нами шлях на Тошківку. І я міг би багато розповісти, як по ним прилітало. Там наша арта була, а оркська попереду. Чути постійно, а у темряві ще й сполохи. Ці висоти утюжили з усього. Постійно. Іноді падало на нас. То міни, то гради. Наш файний новий сортір разбили у перший день градом. Тобто, коли у ворога таке преімущество в кількості стволів та бк – це питання часу.

Третє і останнє. Лис дався руськім дуже дорого. Арта свій врожай збирала, ну а наш Хорт не тількі тримав позиції, но з смежниками непогано працював рейдами у тил. Тобто орки місяць контролюют населений пункт, а тут о 5 ранку «Доброго ранку ми з України». Або «Гамарджоба!»

Втрати по техніці та бійцям вони мали постійно.

Андрій Римарук пише про знищені два батальони танчиків (60-80 одиниць) та три бригади с особовим складом та технікою. А я впевнений цифри він бере не з потолка. Тобто тримались довго, втрати ворога значні. Плюс до цього палаючи склади на цьому напрямку у орків за останні дні. Котла не відбулося.

Справа не в території у сучасній війні. А саме у тому, хто збереже свою армію. Той і переможе і поверне усі землі. Крапка.