Чому на українську мову в Україні чиниться шалений тиск

В тому, що на українську мову в Україні постійно наїжджають – винуваті українці.

Не медведчуки, рабіновичі, зеленські, разумкови. Українці винуваті, бо дозволяють товктися собі по голові різним зайдам та покручам.

Ще раз, розкладемо, як у першому класі, по поличках, хто в Україні розмовляє російською.

Дві категорії людей. Дві.

Перша категорія – це українці, предки яких розмовляли українською. Але імперсько-більшовицько-совєцька власть так українців зацькувала, закатувала, висміяла, дискримінувала – згвалтувала, що вони здалися. Вони не витримали тиску. Вони намагалися вижити – і заговорили російською. Вони отримали таку глибочезну психологічну травму, що й досі з неї не вибралися. Більше того, не лише вони, а й їхні нащадки розмовляють російською. Попри доступність інформації, як знищували українську мову та їхніх предків, ці нащадки згвалтованих українців і досі кажуть: «Наша радная рєчь – русская». Частина українців самотужки побороли цю травму, яка в науці названа «постколоніальний синдром», «Стокгольмський синдром», «посттравматичний синдром» тощо. Частина українців вибралися з психологічної кризи, а частина не змогла. Нам ніхто не допомагав. Нашому народові не була надана психологічна допомога. Українці зцілювалися самотужки, читаючи правдиві джерела, переосмислюючи себе та історію… А частина українців, ті, які називають себе «рускаязичнимі укрАінціамі» так і не побороли завдану їм травму. Ці травмовані українці потребують психологічної допомоги фахівців.

Друга категорія – приїжджі, які з різних причин в різний час потрапили в Україну. Чи то їх прислали на роботу, чи то вони прийшли на нашу землю нас убивати і захоплювати наші землі. Ці ПРИЙШЛІ люди/зайди/заробітчани/колонізатори/загарбники оселилися тут, народили нащадків і ці нащадки прийшлих теж кажуть: «Наша радная речь – руская».

Тепер ці дві категорії людей, прийшлі люди/зайди і травмовані українці об’єдналися й воюють проти української мови. Замість підкоритися загальному правилу, в Україні – українська мова, - вони диктують українцям умови, вилазять українцям на голову, нав’язують свої правила.

І українці мовчки це ковтають. Або не мовчки, слабо обурюючись. Але все одно ковтають. Доки українці не зрозуміють, що не нам повинні диктувати правила в нашій хаті, не нам повинні нав’язувати свої правила на нашій землі, а ми повинні диктувати і встановлювати правила – доти і будуть ці утиски з мовою, розмови про забагато української, про рівність мов в Україні, розмови про багатонаціональну страну. У нас не багатонаціональна країна, у нас моноетнічна держава. Щоб була багатонаціональна, потрібно, щоб кожної нації було не менше 30%. Є у нас крім українців іншої нації 30 відстоків? Немає. Не меліть бздури про багатонаціональність. Ми моноетнічна нація, яка споконвіку живе на своїй землі. Так, серед нас живуть представники інших націй. Представники! Але їх мало, щоб диктувати умови і талдичити про багатонаціональність. І не вони повинні встановлювати правила для українців.

В Росії що, живуть лише росіяни? Там якраз живе багато націй. Але там державна мова – російська! І всі підкорюються цьому правилу.

Ізраїль. Основний закон каже: «Ізраїль - національна держава євреїв»! Національна! В Ізраїлі що, лише євреї живуть? Ні. Але в законі написано, що Ізраїль - це національний дім євреїв, країна євреїв.

Франція. В законі написано, що французька мова – ОСНОВОПОЛОЖНИЙ елемент ІДЕНТИЧНОСТІ. Простою мовою – розмовляєш французькою – француз. Розмовляєш іншою мовою – не француз.

У французькому законі написано, що французька мова є основоположним елементом національної спадщини Франції. Простою мовою – спадщина – це все те, що французькою.

Що, у Франції живуть лише французи? Творять пісні лише французи? Ні. Але спадщина лише французькою. Не французькою мовою – спадщина іншої країни.

До речі, про пісні. У них квоти введені навіть на пісні! Скільки допустимо пісень транслювати нефранцузькою. А в нас? Співай на ТБ якою хочеш. У Франції навіть назви мереж «Фейсбук» і «Твітер» заборонили. І не бояться, що з них сміятимуться. Хто з вас сміявся? Ніхто. Так вони борються за чистоту французької мови. А ми? Замість утверджувати свої українські слова, повторюємо, як мавпи, за всіма мовами – і кажемо, що це добре. Кланяємося перед усіма, хто нагинає нашу мову, і кажемо, що це толерантність.

Україна названа Україною на честь народу, який тут живе. Назва цьому народові – українці. В Україні повинна панувати українська мова. Так, панувати. Домінувати. Це Україна.

Довго ще українці плюватимуть самі собі в лице і дозволятимуть плювати на себе іншим: зайдам і травмованим? Скільки будуть ще українці дозволяти політикам від зайд і травмованих драконити український народ розмовами про нашу українську мову? Довго ще ви, українці, збираєтеся терпіти цю балаканину, чи панувати нашій українській мові на нашій українській землі?

Я не питаю зайд і травмованих.
Я ВАС ПИТАЮ, УКРАЇНЦІ?
–––––––––––––
Прощаюся на місяць. Фейсбук за цей допис забанить. Як банить усіх українців з українською позицією. Це вони так воюють проти нас і нашої країни.