Нацвідбір Євробачення. Я дуже хочу, аби Leleka об нас не поранилася

То бідна Лелека не знала, на що підписалася. Думала, що треба буде проходити випробування Євробаченням, а прийдеться пройти горнило українського хейту. Правильно, роздирайте на шмаття свого ж. Нащо вам всю злість спрямовувати на московита? Спрямовуйте на українку, яка повернулася з-за кордону – нехай не повертається. Ну і що, що співала там українських пісень. Ну і що, що відмовилася від участі в престижному проєкті, бо не хотіла співати українські народні пісні англійською, а хотіла українською. Ну і що, що допомагає ЗСУ. Ну і що, що пообіцяла дуже старатися, щоб представити Україну якнайкраще. Ату її. Ату. Зраділа вона, бачте, до сліз, що її прийняла українська музична родина. Все зробимо, щоб тікала, поки крила свої не погубить.

Бідна дівчина. І кокошник нехай одягне – та вона ж українською співає, розмовляє, і все українське підтримує. І за кордоном жила, немає права брати участь – та вона ж не в президенти йде.

Люди. Ви здуріли. Приїхало світле створіння обійняти всіх своєю любов’ю. Обійняла?

Мені Євробачення сподобалося. Вокалісти були всі дуже сильні. Любите таке/не любите – вокалісти сильні.

На превелику радість не було Фроськи ведучою. Слава Богу, організатори додумалися її не кликати. (А може хай би була, хоч було б кому кокошника чіпляти – то її природнє, а не Лелеки). Я зітхнула з полегшенням, що не треба було слухати ту притворну московку. Замість неї вела Леся Нікітюк. Мала гарний вигляд. Зачіска, плаття. На майбутнє - треба їй підшліфувати свій гумор. «Ой, я люблю зверху/знизу» або «я так хвилююся, хочу випить» але потім прохопилася і додала, що валер’янки хоче випить. Ну такоє, Лесю. Це ж Національний відбір, а не весілля з п’яними гостями. Для подібних жартів публіка не та і місце не те. Але я думаю, Леся не дурна, сама відчувала, що не те бовкає, сподіваюся навчиться вести формат не лише «аля квартал». 

Взагалі сам стиль проведення був якийсь… ммм… цікавий. Журі могло вставати, сидіти, ментеляти головою чи ногами. З одного боку це було просто і без вимахувань. А з іншого, чи не простувато.  Не знаю, як назвати, я не визначилася, добре це чи погано.

В журі не було Данилка. Ще один зашкварений. І це знову плюс до карми організаторам. Може ще й через це весь хейт Лелеці дістався, замість поливати помиями його. Журі говорили правильні речі. І про щирість співаків, і про патріотизм. І про те, що пісня повинна поїхати така, щоб іноземці за нею ідентифікували – це Україна.

Я слухала всі пісні в інтернеті ще до Нацвідбору і була приголомшена. Що не пісня – о, я б оцю вибрала. А ні, оцю. О, оцю мабуть. Переслуховувала і переслуховувала. Всі увійшли в мій плейлист. Пісні йшли в такому ж порядку, як і на Нацвідборі. І коли дійшло до останньої ЩукиРиби – мороз пішов за шкірою. Ох і вольтануло. Донька прослухала всі пісні, на ЩуціРибі – те саме. Друзі слухали – той самий ефект. Мені шкода, що ЩукуРибу народ не засмакував. Думаю, це може бути з двох причин. Знаєте, є таке слово «воцерковлений». Треба бути воцерковленим, щоб відчути енергетику служби, молитви… Так і тут. Щоб їх відчути, треба бути закоріненими в Україну, як вони, щоб при їзвуках цієї пісні ніби вольтаж по дротах пішов. Я б колись раніше, до закорінення, теж їх би не засмакувала. З іншого боку, люди керуються, «таке на Євробаченні не пройде/ таке на Євробаченні пройде» – мабуть вирішили, що не формат. Не знаю. Мені давно вже на іноземні формати… Хай під нас форматуються.

Молдова привезла нам і показала свою пісню. Так, по ній усі іноземці визначать, крім того, що пісня запальна – вона з Молдови. Не переплутають.

Мені Лелечин голос теж зайшов. Я на її пісні теж зашпортнулася. І Лауд, І Містер Вел, і Джері Хейл.… Та, коротше, всі були класні.

Одне слово,  я дуже хочу, щоб Leleka об нас не поранилася. 

Лети, Лелеко. І вертайся. З перемогою чи без. Ми чекатимемо тебе додому.