Ганьба європейської спецслужби. Які було зроблено висновки

Давно стежу за темою Яна Марсалека, яка тягнеться ще з 2020-го. Він – колишній директор німецької компанії з відпрацювання платежів Wirecard, громадянин Австрії, якого розшукує Німеччина через справу про шахрайство на 1.9 млрд євро.

Ну так от. Financial Times повідомляє нові деталі. Зокрема, пише про те, що «Марсалек використовував скомпрометованих співробітників розвідки у Відні, щоб шпигувати за європейськими громадянами та планувати зломи й убивства, що здійснюються елітними російськими кілерськими загонами.

Він також заволодів передовим криптографічним обладнанням уряду НАТО і переправляв до Москви вкрадені телефони високопоставлених австрійських держслужбовців. Ці звинувачення, засновані на нових доказах, отриманих британською розвідкою, містяться в ордері австрійської поліції на арешт колишнього співробітника австрійської поліції і розвідки Егісто Отта. Отт був узятий під варту минулої п'ятниці».

Раніше суд Лондона встановив, що Марсалек був у змові з п'ятьма громадянами Болгарії, яких заарештували у Великій Британії за підозрою в шпигунстві на Росію (збирання інформації в період із 30 серпня 2020 року до 8 лютого 2023 року).

Велика Британія тоді не висунула Марсалеку обвинувачення. Однак у межах розслідування проти цих п'яти осіб виявилася участь і Марсалека. Зокрема, «британські чиновники стверджують, що шпигунська мережа і Марсалек працювали з метою допомогти Росії реалізовувати зловмисні цілі, включно з викраденням осіб. Марсалек, як вважається, отримав від агентів спеціальне обладнання, щоб потім передавати інформацію про тих, хто телефонував, повідомляючи, зокрема, їхнє місцезнаходження.

А зараз із нових деталей, про які пише FT, підтвердилося, що Марсалек сховався в Москві, прийнявши вигляд православного священика.

Чому я давно стежу за цією темою? Тому що вона виходить за межі особистої історії, і стосується загалом співпраці країн ЄС у сфері розвідки, і конкретно – реформування австрійської служби BVT.

Взагалі BVT за останні роки була залучена в низку політичних скандалів. Співробітників звинувачували в тому, що вони передавали конфіденційну інформацію політикам, після чого відбулися обшуки. Також службі закидали те, що вона інфільтрована російськими спецслужбами. Але основний скандал був навколо залученості розвідки в скандал із Wirecard.

У результаті австрійську розвідку виключили з операцій з обміну розвіданими ЄС. Цей виняток відбувався поступово, аж до виключення з Бернського клубу (неформальної асоціації європейських спецслужб, в рамках якої європейські спецслужби обмінюються інформацією, наприклад, про ісламські бойовики та ультраправі рухи).

Наразі триває процес реорганізації розвідки, яка ще з 1 грудня 2021 року BVT перейменована на DSN – Директорат державного захисту та розвідки. Але компроментуюча спадщина BVT, як і раніше, активно обговорюється, а за деякими темами – взагалі йдуть розслідування.

Це не перша історія про залучення Марсалека до шпигунської діяльності на користь РФ. Головне управління кримінальної поліції Австрії раніше заарештувало слідчого BVT (якогось Еністо О, його повне ім'я не називається) за звинуваченням у причетності до передачі конфіденційної інформації російським спецслужбам. І в рамках цього розслідування якраз і вивчалася з Марсалеком, якому агент міг нелегально надавати інформацію з баз даних BVT, яка, можливо, навіть включає формулу «Новичка».

Ось така історія. Проте західні спецслужби, схоже, лише після повномасштабного вторгнення дійшли рішення про необхідність:

1. перегляду політики безпеки щодо координації між спецслужбами країн ЄС і НАТО;
2. більш детального та пильного вивчення зв'язків Росії із західними політиками/чиновниками/представниками спецслужб.

До речі, тікати Марсалеку з Відня (на приватному літаку) після банкрутства компанії допоміг депутат від ультраправої партії Свобода (Марсалек сказав, колегам, що їде Філіппіни, щоб довести свою невинність, а насправді, як вважається, полетів до Москви через Мінськ; За даними Центру Досьє, він отримав російське громадянство і має як мінімум два окремі російські паспорти, також відомо, що він мав ще шість інших паспортів, включаючи дипломатичний паспорт Гренади).