Чи готова Україна до повернення біженців?

Україна посяде перше місце у світі за смертністю населення, перше місце за виїздом людей з країни та останнє місце за народжуваністю. Це свіжі дані, які надає ЦРУ. Світ реагує на демографічну кризу в Україні, яка стала результатом російської агресії. 

А що натомість українська влада? Займається піаром. Оголосила про створення Міністерства повернення українців. Схоже, що це зробили хіба для галочки, щоб виголосити правильні гасла. Минуло два тижні, але немає ні концепції нового відомства, ні стратегії державної політики. Вони досі торгуються, хто стане міністром. 

А тим часом, як я і попереджав раніше, ситуація з демографією тільки погіршується. Влада множить некомпетентні рішення і замість повертатися – українці ще більше виїжджають. Маємо мінус 400 тисяч з початку цього року. 

Але ситуацію можна стабілізувати. Ми повинні не допустити перетворення демографічної кризи в демографічну катастрофу. Я маю набір конкретних пропозицій, ідей та інструментів, які виписав в законопроєкті «Про засади державної демографічної політики». Він зареєстрований в парламенті, але влада не поспішає його ухвалювати.

Знелюднена Україна – це стратегічна мета Путіна.

Йому не вдається перемогти нас на фронті, тому Москва сподівається зробити нашу націю кволою, нашу державу – слабкою, а нашу економіку – злиденною в майбутньому. 

Влітку я опублікував два фільми – про проблеми біженців за кордоном та внутрішніх переселенців в Україні. Більшість помилок можна було б уникнути, якби влада мала стратегію подолання демографічної кризи. Прогнозую, це буде головний виклик повоєнної України.

Натомість ухвалені нещодавно рішення лише погіршили ситуацію. До сотень тисяч дітей, які вже перебувають за кордоном, цього літа доєдналися нові – переважно підлітки 16-17 років.

Це – перші наслідки необдуманої та хаотичної мобілізації, дуже часто з кричущими порушеннями закону та правил. 

Розгорнутий матеріал цій проблемі присвятило видання BBC. Журналісти, зокрема, розповіли історію 17-річного Яна Турета з Києва. В нього вроджене нейропсихічне захворювання, але ВЛК визнала Яна обмежено придатним. Мати не погодилася з таким висновком і вивезла хлопця до Словаччини, поки йому не виповнилося 18. 

І це не якийсь ексцес, а системна проблема, про яку боягузливо мовчить наша влада, але на неї вже звертають увагу наші західні сусіди. 

Так, за даними польського Міністерства освіти, з початку 2024 року в Польщі стало на 10 тисяч більше українських дітей. І майже всі вони у віці 16-17 років.

Росіяни, знають про такі страхи батьків та активно використовують їх у своїх ІПСО. Не так давно з’явився лист ніби-то від Міністерства освіти, з вимогою до шкіл надати всю інформацію про хлопців 2008 року народження. Дуже швидко з’ясувалося, що це – фейк, і ніхто не збирається мобілізовувати підлітків. Але в умовах недовіри до дій влади, яка не раз нехтувала інтересами своїх громадян, хтось таки повірив брехні та швидко вивіз свою дитину. 

Профільне міністерство, яке я пропоную створити, буде займатися також стратегічними комунікаціями з вразливими демографічними групами.

Сьогодні кожне відомство вигадує щось своє, українці розгублені, не знають кому вірити. В майбутньому ж всі рішення, які хоч трохи стосуються демографічної кризи, мають пройти експертизу профільного міністерства. 

Не може бути такого, що уряд ухвалює рішення про зведення габіонів – додаткового захисту шкіл – але коштів на це не передбачає. Тобто де-факто змушує громади закривати школи, а дітей – виїжджати за кордон.

Наразі лише через оприлюднення ми можемо привертати увагу до проблеми. Зокрема, після розголосу від мого фільму про жахливу ситуацію з житлом для біженців, уряд нарешті почав розробляти механізм субсидії для оренди житла ВПО. Він має запрацювати до кінця року. Але все це – гасіння пожежі. Нам же, на третьому році війни, нарешті час перейти до стратегії. Переселенці та їхні проблеми нікуди не зникнуть і в повоєнній Україні. Навпаки, їх стане тільки більше.

Остання заява Олафа Шольца свідчить про те, що «медовий місяць» для українців в Євросоюзі добігає кінця. Канцлер сказав, що наразі працює лише 200 тисяч українців і це дуже мало, він хоче аби було більше. 

В Німеччині соціальна допомога для українців зі статусом тимчасового захисту – одна з найвищих в Європі – близько 500 євро на дорослого. А ще – майже безплатна, але дуже якісна медицина. Високі виплати та складні вимоги до підтвердження українського диплома – причина того, що в Німеччині працюють лише 20% українців. Це один з найнижчих показників в ЄС. 

Після останніх місцевих виборів, які продемонстрували ріст крайніх правих в Саксонії та Тюрингії, на німецьку владу розпочався політичний тиск, з вимогою обмежити кількість біженців. Міністерство внутрішніх справ ФРН вже заявило, що країна вичерпала свої можливості приймати втікачів. 

Українців в Німеччині не можуть позбавити права колективного тимчасового захисту, яке було ухвалено всім Євросоюзом, але будуть обмежувати щедрі виплати. 

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський закликає Євросоюз взяти приклад з Варшави і не платити біженцям соціальну допомогу, аби вони, зокрема, ставали до лав ЗСУ. 

Ціла низка обмежень уже вступила в дію: Естонія припинила платити компенсацію за оренду житла тим біженцям, які перебувають в країні понад рік, Угорщина з серпня оплачує помешкання жителям лише 13 областей України, які визнала постраждалими від війни. Всі ці факти свідчать про тенденцію: за кордоном залишаться лише ті, хто вивчив мови та знайшов роботу. Інші – повернуться додому. А тепер головне питання: чи буде готова Україна їх прийняти?

Якщо влада просто створить міністерство з гарною вивіскою, аби сподобатися виборцям, то ні – ми не будемо готові до повернення наших людей.

Нам потрібен комплексний підхід. Тому у своєму законопроєкті я передбачаю створення не тільки Міністерства демографії та діаспори, а також Фонду відновлення демографічного потенціалу. Що це таке? Навіщо створювати ще одну структуру? 

Міністерство можна порівняти з мозком, де аналізуються проблеми та пропонується їхнє розв’язання. А Фонд – це оператор їхнього вирішення. Саме через нього втілюються вже конкретні кроки та програми. 

Найкращим способом є різного виду цільові гранти, адже вони передбачають відкритість та чесну конкуренцію. А отже, прибираються корупційні ризики. 

Звичайно, українці часто ставлять питання: де взяти гроші на це все? Міністерство не вимагає якихось колосальних ресурсів – їх можна отримати, якщо грамотно перерозподілити в рамках відомств, які вже існують.

Для проєктів, якими опікуватиметься Фонд, держава в будь-якому разі має знайти гроші, тому що це – будівництво доступного житла для ВПО, соціальні кредити для молоді, подолання безробіття та перекваліфікація, освітні ініціативи. Джерелом фінансування стануть урядові програми, державно-приватне партнерство, кошти західних урядів та міжнародних організацій. 

Країни ЄС колись активно допомагали розв'язувати проблеми біженців після воєн в Азербайджані, Грузії, Молдові, Хорватії. Цим країнам вдалося стабілізувати демографічну ситуацію, хоча матеріальна допомога, яку вони отримували від Заходу, була набагато меншою ніж та, яку зараз отримує Україна.

Крім того, не забуваймо про арештовані російські активи. Відсотки з них мають піти на відбудову країни. А люди – це головний ресурс, саме в нього треба вкластися найбільше. 

Проте для цього має бути головне: стратегічне розуміння владою як кінцевої мети, так і проміжних етапів. Тому у своєму проєкті закону я пропоную ухвалити три базових документи: 

1. державну стратегію демографічного розвитку України;
2. стратегію національної безпеки України;
3. стратегію людського розвитку.

На цьому грунті має постати цілий масив конкретних програм та проєктів, які змінять нашу країну.

Проблему біженців держава має включити у стратегію Перемоги.

Такою, як до війни, Україна більше ніколи не буде, і майбутнє нашої країни треба вирішувати просто зараз.